Proverbs 16
1 It perteyneth to man to make redi the soule; and it perteyneth to the Lord to gouerne the tunge.
Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
2 Alle the weies of men ben opyn to the iyen of God; the Lord is a weiere of spiritis.
Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
3 Schewe thi werkys to the Lord; and thi thouytis schulen be dressid.
Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
4 The Lord wrouyte alle thingis for hym silf; and he made redi a wickid man to the yuel dai.
Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
5 Abhomynacioun of the Lord is ech proude man; yhe, thouy the hond is to the hond, he schal not be innocent. The bigynnyng of good weie is to do riytwisnesse; forsothe it is more acceptable at God, than to offre sacrifices.
Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
6 Wickidnesse is ayen bouyt bi merci and treuthe; and me bowith awei fro yuel bi the drede of the Lord.
Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
7 Whanne the weyes of man plesen the Lord, he schal conuerte, yhe, hise enemyes to pees.
Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
8 Betere is a litil with riytfulnesse, than many fruytis with wickidnesse.
Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
9 The herte of a man schal dispose his weie; but it perteyneth to the Lord to dresse hise steppis.
Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
10 Dyuynyng is in the lippis of a king; his mouth schal not erre in doom.
Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
11 The domes of the Lord ben weiyte and a balaunce; and hise werkis ben alle the stoonys of the world.
Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
12 Thei that don wickidli ben abhomynable to the king; for the trone of the rewme is maad stidfast bi riytfulnesse.
Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
13 The wille of kyngis is iust lippis; he that spekith riytful thingis, schal be dressid.
Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
14 Indignacioun of the kyng is messangeris of deth; and a wijs man schal plese him.
Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
15 Lijf is in the gladnesse of the `cheer of the king; and his merci is as a reyn comynge late.
У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
16 Welde thou wisdom, for it is betere than gold; and gete thou prudence, for it is precyousere than siluer.
Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
17 The path of iust men bowith awei yuelis; the kepere of his soule kepith his weie.
Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
18 Pride goith bifore sorewe; and the spirit schal be enhaunsid byfor fallyng.
Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
19 It is betere to be maad meke with mylde men, than to departe spuylis with proude men.
Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
20 A lerned man in word schal fynde goodis; and he that hopith in the Lord is blessid.
Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
21 He that is wijs in herte, schal be clepid prudent; and he that is swete in speche, schal fynde grettere thingis.
Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
22 The welle of lijf is the lernyng of him that weldith; the techyng of foolis is foli.
Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
23 The herte of a wijs man schal teche his mouth; and schal encreesse grace to hise lippis.
Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
24 Wordis wel set togidere is a coomb of hony; helthe of boonys is the swetnesse of soule.
Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
25 A weye is that semeth riytful to a man; and the laste thingis therof leden to deth.
Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
26 The soule of a man trauelinge trauelith to hym silf; for his mouth compellide hym.
Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
27 An vnwijs man diggith yuel; and fier brenneth in hise lippis.
Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
28 A weiward man reisith stryues; and a man ful of wordis departith princis.
Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
29 A wickid man flaterith his frend; and ledith hym bi a weie not good.
Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
30 He that thenkith schrewid thingis with iyen astonyed, bitith hise lippis, and parformeth yuel.
Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
31 A coroun of dignyte is eelde, that schal be foundun in the weies of riytfulnesse.
Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
32 A pacient man is betere than a stronge man; and he that `is lord of his soule, is betere than an ouercomere of citees.
Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
33 Lottis ben sent into the bosum; but tho ben temperid of the Lord.
За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
