Proverbs 15
1 A soft answere brekith ire; an hard word reisith woodnesse.
Ла́гідна відповідь гнів відверта́є, а слово вра́зливе гнів підійма́є.
2 The tunge of wise men ourneth kunnyng; the mouth of foolis buylith out foli.
Язик мудрих — то добре знання́, а уста́ нерозумних глупо́ту висло́влюють.
3 In ech place the iyen of the Lord biholden good men, and yuel men.
Очі Господні на кожному місці, — позира́ють на злих та на добрих.
4 A plesaunt tunge is the tre of lijf; but the tunge which is vnmesurable, schal defoule the spirit.
Язик ла́гідний — то дерево життя, а лука́вство його — залама́ння на дусі.
5 A fool scorneth the techyng of his fadir; but he that kepith blamyngis, schal be maad wisere. Moost vertu schal be in plenteuouse riytfulnesse; but the thouytis of wickid men schulen be drawun vp bi the roote.
Зневажає безумний напучення ба́тькове, а хто береже осторо́гу, стає розумніший.
6 The hous of a iust man is moost strengthe; and disturbling is in the fruitis of a wickid man.
Дім праведного — скарб великий, а в пло́ді безбожного — бе́злад.
7 The lippis of wise men schulen sowe abrood kunnyng; the herte of foolis schal be vnlijc.
Уста мудрих знання́ розсівають, а серце безглу́здих не так.
8 The sacrifices of wickyd men ben abhomynable to the Lord; avowis of iust men ben plesaunt.
Жертва безбожних — оги́да для Господа, а молитва невинних — Його уподо́ба.
9 The lijf of the vnpitouse man is abhomynacioun to the Lord; he that sueth riytfulnesse, schal be loued of the Lord.
Господе́ві огида — дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.
10 Yuel teching is of men forsakinge the weie of lijf; he that hatith blamyngis, schal die.
Люта кара на то́го, хто путь оставляє, а хто осторо́гу нена́видить, той умирає.
11 Helle and perdicioun ben open bifor the Lord; hou myche more the hertis of sones of men. (Sheol h7585)
Шео́л й Аваддо́н перед Господом, — тим більше серця́ синів лю́дських! (Sheol h7585)
12 A man ful of pestilence loueth not hym that repreueth him; and he goith not to wyse men.
Насмі́шник не любить карта́ння собі, — він до мудрих не пі́де.
13 A ioiful herte makith glad the face; the spirit is cast doun in the morenyng of soule.
Ра́дісне серце лице весели́ть, а при сму́тку серде́чному дух приголо́мшений.
14 The herte of a wijs man sekith techyng; and the mouth of foolis is fed with vnkunnyng.
Серце розумне шукає знання́, а уста безумних глупо́ту пасу́ть.
15 Alle the daies of a pore man ben yuele; a sikir soule is a contynuel feeste.
Нужде́нному всі́ дні лихі, кому ж добре на серці, у того гости́на постійно.
16 Betere is a litil with the drede of the Lord, than many tresouris and vnfillable.
Ліпше мале у Господньому стра́ху, ані ж скарб великий, та триво́га при то́му.
17 It is betere to be clepid to wortis with charite, than with hatrede to a calf maad fat.
Ліпша пожи́ва яри́нна, і при тому любов, аніж тучний віл, та нена́висть при то́му.
18 A wrathful man reisith chidyngis; he that is pacient, swagith chidyngis reisid.
Гнівли́ва люди́на роздра́жнює сварку, терпели́ва ж у гніві вспоко́ює за́колот.
19 The weie of slow men is an hegge of thornes; the weie of iust men is with out hirtyng.
Дорога лінивого — то тернови́ння, а путь щирих — дорога гладка́.
20 A wise sone makith glad the fadir; and a fonned man dispisith his modir.
Мудрий син тішить ба́тька свого́, а люди́на безумна пого́рджує матір'ю своєю́.
21 Foli is ioye to a fool; and a prudent man schal dresse hise steppis.
Глупо́та — то радість для нерозумного, а люди́на розумна дорогою про́стою ходить.
22 Thouytis ben distried, where no counsel is; but where many counseleris ben, tho ben confermyd.
Ламаються за́думи з бра́ку пора́ди, при числе́нності ж ра́дників спо́вняться.
23 A man is glad in the sentence of his mouth; and a couenable word is best.
Радість люди́ні — у відповіді його уст, а слово на ча́сі своєму — яке воно добре!
Путь життя для премудрого — уго́ру, щоб відда́люватись від шео́лу внизу́. (Sheol h7585)
25 The Lord schal distrie the hows of proude men; and he schal make stidefast the coostis of a widewe.
Дім пишних руйнує Госпо́дь, але ста́вить межу́ для вдови.
26 Iuele thouytis is abhomynacioun of the Lord; and a cleene word moost fair schal be maad stidfast of hym.
Думки злого — оги́да для Господа, але чисті для Нього приє́мні слова́.
27 He that sueth aueryce, disturblith his hous; but he that hatith yiftis schal lyue. Synnes ben purgid bi merci and feith; ech man bowith awei fro yuel bi the drede of the Lord.
Заже́рливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки нена́видить, той буде жити.
28 The soule of a iust man bithenkith obedience; the mouth of wickid men is ful of yuelis.
Серце праведного розмірко́вує про відповідь, а у́ста безбожних вибри́зкують зло.
29 The Lord is fer fro wickid men; and he schal here the preyers of iust men.
Далекий Господь від безбожних, але́ справедливих молитву Він чує.
30 The liyt of iyen makith glad the soule; good fame makith fat the boonys.
Світло оче́й тішить серце, добра звістка підкрі́плює ко́сті.
31 The eere that herith the blamyngis of lijf, schal dwelle in the myddis of wise men.
Ухо, що навча́ння життя вислухо́вує, буде перебува́ти між мудрими.
32 He that castith awei chastisyng, dispisith his soule; but he that assentith to blamyngis, is pesible holdere of the herte.
Хто напу́чування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається осторо́ги, здобуде той розум.
33 The drede of the Lord is teching of wisdom; and mekenesse goith bifore glorie.
Страх Господній — навча́ння премудрости, а перед славою — скромність іде́.
