Luke 7
1 And whanne he hadde fulfillid alle hise wordis in to the eeris of the puple, he entride in to Cafarnaum.
Коли [Ісус] закінчив говорити до народу, який слухав Його, то зайшов до Капернаума.
2 But a seruaunt of a centurien, that was precious to hym, was sijk, and drawynge to the deeth.
Раб одного сотника, яким він дорожив, тяжко захворів і був при смерті.
3 And whanne he hadde herd of Jhesu, he sente to hym the eldere men of Jewis, and preiede hym, that he wolde come, and heele his seruaunt.
Почувши про Ісуса, сотник надіслав до Нього юдейських старійшин просити Його, щоб прийшов зцілити раба.
4 And whanne thei camen to Jhesu, thei preieden hym bisili, and seiden to hym, For he is worthi, that thou graunte to hym this thing;
Прийшовши до Ісуса, вони щиро благали Його, кажучи: «Він достойний, щоб Ти зробив це для нього,
5 for he loueth oure folk, and he bildide to vs a synagoge.
бо він любить наш народ і побудував нам синагогу».
6 And Jhesus wente with hem. And whanne he was not fer fro the hous, the centurien sente to hym freendis, and seide, Lord, nyle thou be trauelid, for Y am not worthi, that thou entre vnder my roof;
Ісус пішов разом із ними. І коли Він був недалеко від дому, сотник надіслав своїх друзів сказати Йому: «Господи, не турбуйся, бо я не достойний, щоб Ти увійшов під мій дах.
7 for which thing and Y demede not my silf worthi, that Y come to thee; but seie thou bi word, and my child schal be helid.
Тому й себе я не вважав гідним, щоби прийти до Тебе, але скажи [лише] слово, і одужає мій слуга.
8 For Y am a man ordeyned vndur power, and haue knyytis vndur me; and Y seie to this, Go, and he goith, and to anothir, Come, and he cometh, and to my seruaunt, Do this thing, and he doith.
Бо і я людина підвладна й маю під своєю владою підлеглих воїнів. Кажу одному: „Іди!“– і він іде, а іншому: „Прийди!“– і він приходить, і рабу моєму: „Зроби це!“– і він робить».
9 And whanne this thing was herd, Jhesus wondride; and seide to the puple suynge hym, Treuli Y seie to you, nether in Israel Y foond so greet feith.
Почувши це, Ісус здивувався, обернувся до народу, що йшов за Ним, та промовив: «Кажу вам: навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої великої віри».
10 And thei that weren sent, turneden ayen home, and founden the seruaunt hool, which was sijk.
Повернувшись додому, посланці знайшли раба здоровим.
11 And it was don aftirward, Jhesus wente in to a citee, that is clepid Naym, and hise disciplis; and ful greet puple wente with hym.
Наступного дня [Ісус] пішов до міста, що зветься Наїн; разом із Ним ішли Його учні та великий натовп.
12 And whanne he cam nyy to the yate of the citee, lo! the sone of a womman that hadde no mo children, was borun out deed; and this was a widowe; and myche puple of the citee with hir.
Коли ж Він наблизився до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина в матері, котра була вдовою; разом із нею було чимало народу з міста.
13 And whanne the Lord Jhesu hadde seyn hir, he hadde reuthe on hir, and seide to hir, Nyle thou wepe.
Побачивши її, Господь змилосердився над нею й сказав: «Не плач!»
14 And he cam nyy, and touchide the beere; and thei that baren stoden. And he seide, Yonge man, Y seie to thee, rise vp.
І, підійшовши, торкнувся труни, а ті, що її несли, зупинилися. Тоді [Ісус] промовив: «Юначе! Кажу тобі, встань!»
15 And he that was deed sat vp ayen, and bigan to speke; and he yaf hym to his modir.
Мертвий піднявся, сів та почав говорити. І [Ісус] віддав його матері.
16 And drede took alle men, and thei magnyfieden God, and seiden, For a grete profete is rysun among vs, and, For God hath visitid his puple.
Усіх охопив страх, і прославляли Бога, кажучи: «Великий пророк з’явився між нами!» і «Бог прийшов на допомогу своєму народові!»
17 And this word wente out of hym in to al Judee, and in to al the cuntre aboute.
І розійшлася ця звістка про Нього по всій Юдеї та по всій тій країні.
18 And Joones disciplis toolden hym of alle these thingis.
Учні Івана сповістили його про все це. І він, прикликавши двох своїх учнів,
19 And Joon clepide tweyn of hise disciplis, and sente hem to Jhesu, and seide, Art thou he that is to come, or abiden we anothir?
надіслав їх до Господа спитати: ―Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати іншого?
20 And whanne the men cam to hym, thei seiden, Joon Baptist sente vs to thee, and seide, Art thou he that is to come, or we abiden anothir?
Прийшовши до Нього, чоловіки сказали: ―Іван Хреститель надіслав нас до Тебе спитати: «Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати іншого?»
21 And in that our he heelide many men of her sijknessis, and woundis, and yuel spiritis; and he yaf siyt to many blynde men.
Саме тоді Він зцілив багатьох від хвороб, недуг та злих духів і багатьом сліпим дарував зір.
22 And Jhesus answerde, and seide to hem, Go ye ayen, and telle ye to Joon tho thingis that ye han herd and seyn; blynde men seyn, crokid men goen, mesels ben maad cleene, deef men heren, deed men risen ayen, pore men ben takun to prechyng of the gospel.
У відповідь Він сказав: ―Ідіть і скажіть Іванові те, що ви бачили та чули: сліпі прозрівають, каліки ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві оживають, а бідним проповідується Добра Звістка.
23 And he that schal not be sclaundrid in me, is blessid.
І блаженний той, хто не спокуситься через Мене.
24 And whanne the messangeris of Joon weren go forth, he bigan to seie of Joon to the puple,
Коли посланці Івана відійшли, [Ісус] почав говорити народові про Івана: «На що ви ходили подивитися в пустелю? На тростину, розхитану вітром?
25 What wenten ye out in to desert to se? a reed waggid with the wynd?
На кого ви виходили дивитись? На людину, одягнену в м’яку одежу? Але ж ті, що розкішно одягаються й живуть у розкоші, знаходяться в царських палацах.
26 But what wenten ye out to se? a man clothid with softe clothis? Lo! thei that ben in precious cloth and in delicis, ben in kyngis housis. But what wenten ye out to se? a profete? Yhe, Y seie to you, and more than a profete.
То на кого ви ходили дивитись? На пророка? Так, Я кажу вам, навіть більше, ніж на пророка!
27 This is he, of whom it is writun, Lo! Y sende myn aungel bifor thi face, which schal make `thi weie redi bifor thee.
Він той, про кого написано: „Ось Я посилаю Мого посланця перед обличчям Твоїм, який приготує дорогу перед Тобою“.
28 Certis Y seie to you, there is no man more prophete among children of wymmen, than is Joon; but he that is lesse in the kyngdom of heuenes, is more than he.
Кажу вам: нема більшого за Івана серед народжених жінками, але найменший у Царстві Божому більший за нього».
29 And al the puple herynge, and pupplicans, that hadden be baptisid with baptym of Joon, iustifieden God;
Весь народ, а також і митники, що слухали Його, визнавши справедливість Бога, хрестились хрещенням Івана.
30 but the Farisees and the wise men of the lawe, that weren not baptisid of hym, dispisiden the counsel of God ayens hem silf.
А фарисеї та законники відкинули волю Божу про себе й не хрестились у нього.
31 And the Lord seide, Therfor to whom schal Y seie `men of this generacioun lijk, and to whom ben thei lijk?
«Із ким Мені порівняти людей з цього покоління, – сказав [Ісус], – і на кого вони схожі?
32 Thei ben lijk to children sittynge in chepyng, and spekynge togider, and seiynge, We han sungun to you with pipis, and ye han not daunsid; we han maad mornyng, and ye han not wept.
Схожі на дітей, котрі сидять на базарі та кличуть одне одного, кажучи: „Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали. Ми співали вам жалібні пісні, а ви не плакали“.
33 For Joon Baptist cam, nethir etynge breed, ne drynkynge wyne, and ye seyen, He hath a feend.
Прийшов Іван Хреститель, який не їсть хліба й не п’є вина, а ви кажете: „Має демона!“
34 Mannus sone cam etynge and drynkynge, and ye seien, Lo! a man a deuourer, and drynkynge wyne, a frend of pupplicans and of synful men.
Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, а ви кажете: „Ось чоловік – ненажера й п’яниця, приятель митників та грішників“.
35 And wisdom is iustified of her sones.
Однак мудрість виправдана всіма її дітьми».
36 But oon of the Farisees preiede Jhesu, that he schulde ete with hym. And he entride in to the hous of the Farise, and sat at the mete.
Один із фарисеїв запросив Його поїсти з ним. Зайшовши в дім фарисея, [Ісус] сів за стіл.
37 And lo! a synful womman, that was in the citee, as sche knewe, that Jhesu sat at the mete in the hous of the Farisee, sche brouyte an alabaustre box of oynement;
І ось одна жінка з того міста, яка була грішницею, дізналася, що Він сидить за столом у домі фарисея. Вона принесла алебастровий глечик із дуже дорогим миром
38 and sche stood bihynde bysidis hise feet, and bigan to moiste hise feet with teeris, and wipide with the heeris of hir heed, and kiste hise feet, and anoyntide with oynement.
та, припавши до ніг [Ісуса] ззаду, плачучи, почала слізьми обмивати Його ноги й волоссям своєї голови витирати їх, цілувала Його ноги й мастила миром.
39 And the Farise seynge, that hadde clepide hym, seide within hym silf, seiynge, If this were a prophete, he schulde wite, who and what maner womman it were that touchith hym, for sche is a synful womman.
Побачивши це, фарисей, який запросив [Ісуса], подумав собі: ―Якби Він був пророком, то знав би, що жінка, яка торкається до Нього, – грішниця.
40 And Jhesus answeride, and seide to hym, Symount, Y haue sumthing to seie to thee. And he seide, Maistir, seie thou.
Тоді Ісус звернувся до нього: ―Симоне, маю тобі щось сказати! Той відповів: ―Говори, Учителю!
41 And he answeride, Twei dettouris weren to o lener; and oon auyt fyue hundrid pans, and `the other fifti;
У одного позикодавця було двоє боржників: один був винен п’ятсот динаріїв, а інший – п’ятдесят.
42 but whanne thei hadden not wherof `thei schulden yeelde, he foryaf to bothe. Who thanne loueth hym more?
Та оскільки вони не мали, чим віддати, він простив обох. Отже, хто з них буде любити його більше?
43 Symount answeride, and seide, Y gesse, that he to whom he foryaf more. And he answeride to hym, Thou hast demyd riytli.
Симон відповів: ―Я думаю, що той, якому більше простив. [Ісус] відповів: ―Правильно ти розсудив.
44 And he turnede to the womman, and seide to Symount, Seest thou this womman? I entride into thin hous, thou yaf no watir to my feet; but this hath moistid my feet with teeris, and wipide with hir heeris.
І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: ―Бачиш цю жінку? Я зайшов у твій дім, а ти не дав Мені води для ніг, вона ж своїми слізьми обмила Мої ноги та волоссям обтерла їх.
45 Thou hast not youun to me a cosse; but this, sithen sche entride, ceesside not to kisse my feet.
Ти не привітав Мене поцілунком, а вона, відколи Я зайшов, не перестає цілувати Мої ноги.
46 Thou anoyntidist not myn heed with oile; but this anoyntide my feet with oynement.
Ти не намастив Моєї голови олією, а вона миром намастила Мої ноги.
47 For the which thing Y seie to thee, many synnes ben foryouun to hir, for sche hath loued myche; and to whom is lesse foryouun, he loueth lesse.
Тому кажу тобі: прощаються її численні гріхи, бо вона багато полюбила, а кому мало прощається, той мало любить.
48 And Jhesus seide to hir, Thi synnes ben foryouun to thee.
[Потім Ісус] промовив до неї: ―Прощаються гріхи твої!
49 And thei that saten to gider at the mete, bigunnen to seie with ynne hem silf, Who is this that foryyueth synnes.
А всі, хто сидів із Ним за столом, почали думати про себе: «Хто Він такий, що й гріхи прощає?»
50 But he seide to the womman, Thi feith hath maad thee saaf; go thou in pees.
Він же сказав жінці: ―Віра твоя спасла тебе, іди з миром.
