Job 6
1 Forsothe Joob answeride, and seide,
А Йов відповів та й сказав:
2 Y wolde, that my synnes, bi whiche Y `desseruede ire, and the wretchidnesse which Y suffre, weren peisid in a balaunce.
„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
3 As the grauel of the see, this wretchidnesse schulde appere greuousere; wherfor and my wordis ben ful of sorewe.
то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
4 For the arowis of the Lord ben in me, the indignacioun of whiche drynkith vp my spirit; and the dredis of the Lord fiyten ayens me.
Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
5 Whether a feeld asse schal rore, whanne he hath gras? Ethir whether an oxe schal lowe, whanne he stondith byfor a `ful cratche?
Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6 Ether whethir a thing vnsauery may be etun, which is not maad sauery bi salt? Ether whether ony man may taaste a thing, which tastid bryngith deeth?
Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
7 For whi to an hungri soule, yhe, bittir thingis semen to be swete; tho thingis whiche my soule nolde touche bifore, ben now my meetis for angwisch.
Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
8 Who yyueth, that myn axyng come; and that God yyue to me that, that Y abide?
О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
9 And he that bigan, al to-breke me; releesse he his hond, and kitte me doun?
О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
10 And `this be coumfort to me, that he turmente me with sorewe, and spare not, and that Y ayenseie not the wordis of the hooli.
то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
11 For whi, what is my strengthe, that Y suffre? ethir which is myn ende, that Y do pacientli?
Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
12 Nethir my strengthe is the strengthe of stoonus, nether my fleisch is of bras.
Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
13 Lo! noon help is to me in me; also my meyneal frendis `yeden awey fro me.
Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
14 He that takith awei merci fro his frend, forsakith the drede of the Lord.
Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
15 My britheren passiden me, as a stronde doith, that passith ruschyngli in grete valeis.
Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
16 Snow schal come on hem, that dreden frost.
темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
17 In the tyme wherynne thei ben scaterid, thei schulen perische; and as thei ben hoote, thei schulen be vnknyt fro her place.
Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
18 The pathis of her steppis ben wlappid; thei schulen go in veyn, and schulen perische.
Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
19 Biholde ye the pathis of Theman, and the weies of Saba; and abide ye a litil.
Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
20 Thei ben schent, for Y hopide; and thei camen `til to me, and thei ben hilid with schame.
І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
21 Now ye ben comun, and now ye seen my wounde, and dreden.
Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
22 Whether Y seide, Brynge ye to me, and yiue ye of youre catel to me? ethir,
Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
23 Delyuere ye me fro the hond of enemy, and rauysche ye me fro the hond of stronge men?
і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
24 Teche ye me, and Y schal be stille; and if in hap Y vnknew ony thing, teche ye me.
Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
25 Whi han ye depraued the wordis of trewthe? sithen noon is of you, that may repreue me.
Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
26 Ye maken redi spechis oneli for to blame, and ye bryngen forth wordis in to wynde.
Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
27 Ye fallen in on a fadirles child, and enforsen to peruerte youre frend.
і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
28 Netheles fille ye that, that ye han bigunne; yyue ye the eere, and se ye, whether Y lie.
Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
29 Y biseche, answere ye with out strijf, and speke ye, and deme ye that, that is iust.
Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
30 And ye schulen not fynde wickidnesse in my tunge, nethir foli schal sowne in my chekis.
Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
