Job 39
1 Whethir thou knowist the tyme of birthe of wielde geet in stoonys, ethir hast thou aspied hyndis bryngynge forth calues?
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 Hast thou noumbrid the monethis of her conseyuyng, and hast thou knowe the tyme of her caluyng?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 Tho ben bowid to the calf, and caluen; and senden out roryngis.
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 Her calues ben departid, and goen to pasture; tho goen out, and turnen not ayen to `tho hyndis.
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 Who let go the wielde asse fre, and who loside the boondis of hym?
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 To whom Y haue youe an hows in wildirnesse, and the tabernacles of hym in the lond of saltnesse.
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 He dispisith the multitude of citee; he herith not the cry of an axere.
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 He lokith aboute the hillis of his lesewe, and he sekith alle greene thingis.
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 Whether an vnycorn schal wilne serue thee, ethir schal dwelle at thi cratche?
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 Whether thou schalt bynde the vnicorn with thi chayne, for to ere, ethir schal he breke the clottis of valeis aftir thee?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 Whether thou schalt haue trist in his grete strengthe, and schalt thou leeue to hym thi traueils?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 Whether thou schalt bileue to hym, that he schal yelde seed to thee, and schal gadere togidere thi cornfloor?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 The fethere of an ostriche is lijk the fetheris of a gerfawcun, and of an hauk;
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 which ostrige forsakith hise eirun in the erthe, in hap thou schalt make tho hoot in the dust.
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 He foryetith, that a foot tredith tho, ethir that a beeste of the feeld al tobrekith tho.
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 He is maad hard to hise briddis, as if thei ben not hise; he traueilide in veyn, while no drede constreynede.
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 For God hath priued hym fro wisdom, and `yaf not vnderstondyng to hym.
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 Whanne tyme is, he reisith the wengis an hiy; he scorneth the hors, and his ridere.
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 Whether thou schalt yyue strengthe to an hors, ether schal yyue neiyng `aboute his necke?
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 Whether thou schalt reyse hym as locustis? The glorie of hise nosethirlis is drede.
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 He diggith erthe with the foot, he `fulli ioieth booldli; he goith ayens armed men.
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 He dispisith ferdfulnesse, and he yyueth not stide to swerd.
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 An arowe caas schal sowne on hym; a spere and scheeld schal florische.
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 He is hoot, and gnastith, and swolewith the erthe; and he arettith not that the crie of the trumpe sowneth.
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 Whanne he herith a clarioun, he `seith, Joie! he smellith batel afer; the excityng of duykis, and the yellyng of the oost.
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 Whether an hauk spredinge abrood hise wyngis to the south, bigynneth to haue fetheris bi thi wisdom?
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 Whether an egle schal be reisid at thi comaundement, and schal sette his nest in hiy places?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 He dwellith in stoonys, and he dwellith in flyntis brokun bifor, and in rochis, to whiche `me may not neiye.
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 Fro thennus he biholdith mete, and hise iyen loken fro fer.
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 Hise briddis souken blood, and where euere a careyn is, anoon he is present.
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
