Job 3
1 Aftir these thingis Joob openyde his mouth,
По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
2 and curside his dai, and seide, Perische the dai in which Y was borun,
І Йов заговорив та й сказав:
3 and the nyyt in which it was seid, The man is conceyued.
„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
4 Thilke dai be turnede in to derknessis; God seke not it aboue, and be it not in mynde, nethir be it liytned with liyt.
Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
5 Derknessis make it derk, and the schadewe of deeth and myist occupie it; and be it wlappid with bittirnesse.
Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
6 Derk whirlwynde holde that niyt; be it not rikynyd among the daies of the yeer, nethir be it noumbrid among the monethes.
Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
7 Thilke nyyt be soleyn, and not worthi of preisyng.
Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
8 Curse thei it, that cursen the dai, that ben redi to reise Leuyathan.
Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
9 Sterris be maad derk with the derknesse therof; abide it liyt, and se it not, nethir the bigynnyng of the morwetid risyng vp.
Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
10 For it closide not the doris of the wombe, that bar me, nethir took awei yuels fro min iyen.
бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
11 Whi was not Y deed in the wombe? whi yede Y out of the wombe, and perischide not anoon?
Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
12 Whi was Y takun on knees? whi was Y suclid with teetis?
Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
13 For now Y slepynge schulde be stille, and schulde reste in my sleep,
Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
14 with kyngis, and consuls of erthe, that bilden to hem soleyn places;
з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
15 ethir with prynces that han gold in possessioun, and fillen her housis with siluer;
або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
16 ethir as a `thing hid not borun Y schulde not stonde, ethir whiche conseyued sien not liyt.
Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
17 There wickid men ceessiden of noise, and there men maad wery of strengthe restiden.
Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
18 And sum tyme boundun togidere with out disese thei herden not the voys of the wrongful axere.
разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
19 A litil man and greet man be there, and a seruaunt free fro his lord.
Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
20 Whi is liyt youun to the wretche, and lijf to hem that ben in bitternesse of soule?
І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
21 Whiche abiden deeth, and it cometh not;
що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
22 as men diggynge out tresour and ioien greetly, whanne thei han founde a sepulcre?
тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
23 Whi is liyt youun to a man, whos weie is hid, and God hath cumpassid hym with derknessis?
мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
24 Bifore that Y ete, Y siyhe; and as of watir flowynge, so is my roryng.
Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
25 For the drede, which Y dredde, cam to me; and that, that Y schamede, bifelde.
бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
26 Whether Y dissymilide not? whether Y was not stille? whether Y restide not? and indignacioun cometh on me.
Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
