Job 19
1 Forsothe Joob answeride, and seide, Hou long turmente ye my soule,
А Йов відповів та й сказав:
2 and al to-breken me with wordis?
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 Lo! ten sithis ye schenden me, and ye ben not aschamed, oppressynge me.
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 Forsothe and if Y `koude not, myn vnkynnyng schal be with me.
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 And ye ben reisid ayens me, and repreuen me with my schenschipis.
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 Nameli now vndurstonde ye, that God hath turmentid me not bi euene doom, and hath cumpassid me with hise betyngis.
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 Lo! Y suffrynge violence schal crye, and no man schal here; Y schal crye loude, and `noon is that demeth.
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 He bisette aboute my path, and Y may not go; and he settide derknessis in my weie.
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 He hath spuylid me of my glorye, and hath take awey the coroun fro myn heed.
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 He hath distried me on ech side, and Y perischide; and he hath take awei myn hope, as fro a tre pullid vp bi the roote.
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 His stronge veniaunce was wrooth ayens me; and he hadde me so as his enemye.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 Hise theues camen togidere, and `maden to hem a wei bi me; and bisegiden my tabernacle in cumpas.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 He made fer my britheren fro me; and my knowun as aliens yeden awei fro me.
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 My neiyboris forsoken me; and thei that knewen me han foryete me.
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 The tenauntis of myn hows, and myn handmaydis hadden me as a straunger; and Y was as a pilgrym bifor her iyen.
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 Y clepide my seruaunt, and he answeride not to me; with myn owne mouth Y preiede hym.
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 My wijf wlatide my breeth; and Y preiede the sones of my wombe.
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 Also foolis dispisiden me; and whanne Y was goon awei fro hem, thei bacbitiden me.
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 Thei, that weren my counselouris sum tyme, hadden abhomynacioun of me; and he, whom Y louede moost, was aduersarie to me.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 Whanne fleischis weren wastid, my boon cleuyde to my skyn; and `oneli lippis ben left aboute my teeth.
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 Haue ye merci on me, haue ye merci on me, nameli, ye my frendis; for the hond of the Lord hath touchid me.
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 Whi pursuen ye me, as God pursueth; and ben fillid with my fleischis?
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 Who yyueth to me, that my wordis be writun? Who yyueth to me,
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 that tho be writun in a book with an yrun poyntil, ethir with a plate of leed; ethir with a chisel be grauun in a flynt?
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 For Y woot, that myn ayenbiere lyueth, and in the laste dai Y schal rise fro the erthe;
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 and eft Y schal be cumpassid with my skyn, and in my fleisch Y schal se God, my sauyour.
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 Whom Y my silf schal se, and myn iyen schulen biholde, and not an other man. This myn hope is kept in my bosum.
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 Whi therfor seien ye now, Pursue we hym, and fynde we the roote of a word ayens hym?
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 Therfor fle ye fro the face of the swerd; for the swerd is the vengere of wickidnessis, and wite ye, that doom schal be.
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
