Job 17
1 Mi spirit schal be maad feble; my daies schulen be maad schort, and oneli the sepulcre is left to me.
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 Y have not synned, and myn iye dwellith in bittirnessis.
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 Lord, delyuere thou me, and sette thou me bisidis thee; and the hond of ech fiyte ayens me.
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 Thou hast maad the herte of hem fer fro doctryn, `ethir knowyng of treuthe; therfor thei schulen not be enhaunsid.
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 He bihetith prey to felowis, and the iyen of hise sones schulen faile.
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 He hath set as in to a prouerbe of the comyn puple, and his saumple bifor hem.
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 Myn `iye dasewide at indignacioun; and my membris ben dryuun as in to nouyt.
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 Iust men schulen wondre on this thing; and an innocent schal be reisid ayens an ypocrite.
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 And a iust man schal holde his weie, and he schal adde strengthe to clene hondis.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 Therfor alle `ye be conuertid, and come ye; and Y schal not fynde in you ony wiys man.
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 My daies ben passid; my thouytis ben scaterid, turmentynge myn herte.
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 Tho han turned the nyyt `in to day; and eft aftir derknessis hope liyt.
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
13 If Y `susteyne, ether suffre pacientli, helle is myn hous; and Y haue arayede my bed in derknessis. (Sheol h7585)
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 Y seide to rot, Thou art my fadur; and to wormes, Ye ben my modir and my sister.
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 Therfor where is now myn abidyng? and who biholdith my pacience?
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
