Job 16
1 Forsothe Joob answeride, and seide, Y `herde ofte siche thingis;
А Йов відповів та й сказав:
2 alle ye ben heuy coumfortouris.
„Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
3 Whether wordis ful of wynd schulen haue an ende? ether ony thing is diseseful to thee, if thou spekist?
Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
4 Also Y myyte speke thingis lijk to you, and `Y wolde, that youre soule were for my soule; and Y wolde coumfort you by wordis, and Y wolde moue myn heed on you;
I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
5 Y wolde make you stronge bi my mouth, and Y wolde moue lippis as sparynge you.
уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
6 But what schal Y do? If Y speke, my sorewe restith not; and if Y am stille, it goith not awei fro me.
Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
7 But now my sorewe hath oppressid me, and alle my lymes ben dryuun in to nouyt.
Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
8 My ryuelyngis seien witnessyng ayens me, and a fals spekere is reisid ayens my face, and ayenseith me.
і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
9 He gaderide togidere his woodnesse in me, and he manaasside me, and gnastide ayens me with his teeth; myn enemye bihelde me with ferdful iyen.
Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
10 Thei openyden her mouthis on me, and thei seiden schenschip, and smytiden my cheke; and thei ben fillid with my peynes.
Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
11 God hath closid me togidere at the wickid, and hath youe me to the hondis of wickid men.
Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
12 Y thilke riche man and famouse sum tyme, am al to brokun sudeynli; `he helde my nol; he hath broke me, and hath set me as in to a signe.
Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
13 He hath cumpasside me with hise speris, he woundide togidere my leendis; he sparide not, and schedde out myn entrails in to the erthe.
Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
14 He beet me with wounde on wounde; he as a giaunt felde in on me.
Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
15 Y sewide togidere a sak on my skyn; and Y hilide my fleisch with aische.
Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
16 My face bolnyde of wepynge, and myn iyeliddis wexiden derke.
Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
17 Y suffride these thingis with out wickidnesse of myn hond, `that is, werk, whanne Y hadde cleene preieris to God.
хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
18 Erthe, hile thou not my blood, and my cry fynde not in thee a place of hidyng.
Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
19 `For, lo! my witnesse is in heuene; and the knowere of my consience is in hiye places.
бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
20 A! my frendis, ful of wordis, myn iye droppith to God.
Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
21 And `Y wolde, that a man were demed so with God, as the sone of man is demed with his felowe.
і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
22 `For lo! schorte yeeris passen, and Y go a path, bi which Y schal not turne ayen.
бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
