Hebrews 2
1 Therfor more plenteuousli it bihoueth vs to kepe tho thingis, that we han herd, lest perauenture we fleten awei.
Через це подобає нам більше вважати на почуте, шоб ми не відпали коли.
2 For if the ilke word that was seid bi aungels, was maad sad, and ech brekyng of the lawe and vnobedience took iust retribucioun of meede,
Коли бо те слово, що сказали його анголи́, було певне, а всякий пере́ступ та непо́слух прийняли́ справедливу заплату,
3 hou schulen we ascape, if we despisen so greet an heelthe? Which, whanne it hadde takun bigynnyng to be teld out by the Lord, of hem that herden is confermyd in to vs.
то як ми втечемо́, коли ми не дбали про таке велике спасі́ння? Воно проповідувалося споча́тку від Го́спода, стве́рдилося нам через тих, хто почув,
4 For God witnesside to gidere bi myraclis, and wondris, and grete merueilis, and dyuerse vertues, and departyngis of the Hooli Goost, bi his wille.
коли Бог був засві́дчив озна́ками й чу́дами, і різними силами та обдарува́нням Духом Святим із волі Своє́ї.
5 But not to aungels God sugetide the world that is to comynge, of which we speken.
Бо Він не піддав ангола́м світ майбутній, що про нього говоримо.
6 But sum man witnesside in a place, and seide, What thing is man, that thou art myndeful of hym, or mannus sone, for thou visitist hym?
Але хтось десь засві́дчив був, кажучи: „Що́ є чолові́к, що Ти пам'ята́єш про ньо́го, і син лю́дський, якого відвідуєш?
7 Thou hast maad hym a litil lesse than aungels; thou hast corowned hym with glorie and onour; and thou hast ordeyned him on the werkis of thin hondis.
Ти його вчинив мало меншим від анголів, і честю й вели́чністю Ти вінчаєш його, і поставив його́ над діла́ми рук Своїх,
8 Thou hast maad alle thingis suget vndur hise feet. And in that that he sugetide alle thingis to hym, he lefte no thing vnsuget to him. But now we seen not yit alle thingis suget to hym;
усе піддав Ти під ноги йому́“! А коли Він піддав йому все, то не залиши́в нічого йому непідда́ного. А тепер ще не бачимо, щоб підда́не було йому все.
9 but we seen hym that was maad a litil lesse than aungels, Jhesu, for the passioun of deth crowned with glorie and onour, that he thorouy grace of God schulde taste deth for alle men.
Але бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від анголі́в, що за перете́рплення смерти Він уві́нчаний честю й вели́чністю, щоб за благода́ттю Божою смерть скуштува́ти за всіх.
10 For it bisemede hym, for whom alle thingis, and bi whom `alle thingis weren maad, which hadde brouyt many sones into glorie, and was auctour of the heelthe of hem, that he hadde an ende bi passioun.
Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасі́ння вчинив досконалим через стражда́ння.
11 For he that halewith, and thei that ben halewid, ben alle of oon; for which cause he is not schamed to clepe hem britheren,
Бо Хто освячує, і ті, хто освя́чується — усі від Одно́го. З цієї причини не соромиться Він звати братами їх, кажучи:
12 seiynge, Y schal telle thi name to my britheren; in the myddil of the chirche Y schal herie thee.
„Сповіщу́ про Ім'я́ Твоє бра́ттям Своїм, буду хвалити Тебе серед Церкви“!
13 And eftsoone, Y schal be tristnynge in to hym; and eftsoone, Lo! Y and my children, whiche God yaf to me.
І ще: „На Нього я бу́ду надіятися“! І ще: „Ото Я та діти, яких Бог Мені дав“.
14 Therfor for children comyneden to fleisch and blood, and he also took part of the same, that bi deth he schulde destrie hym that hadde lordschipe of deth, that is to seie, the deuel,
А що ді́ти стали спільниками тіла та крови, то й Він став уча́сником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має вла́ду смерти, цебто диявола,
15 and that he schulde delyuere hem that bi drede of deth, `bi al lijf weren boundun to seruage.
та визволити тих усіх, хто все життя стра́хом смерти тримався в неволі.
16 And he took neuere aungelis, but he took the seed of Abraham.
Бо приймає Він не Анголі́в, але Авраамове насіння.
17 Wherfor he ouyte to be likned to britheren bi alle thingis, that he schulde be maad merciful and a feithful bischop to God, that he schulde be merciful to the trespassis of the puple.
Тому́ мусів бути Він у всьому подібний брата́м, щоб стати милости́вим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблага́ння за гріхи людей.
18 For in that thing in which he suffride, and was temptid, he is miyti to helpe also hem that ben temptid.
Бо в чо́му був Сам постраждав, ви́пробовуваний, у тому Він може й випробо́вуваним помогти.
