Ecclesiastes 7
1 A good name is betere than preciouse oynementis; and the dai of deth is betere than the dai of birthe.
Краще добре ім'я́ від оливи хорошої, а день смерти люди́ни — від дня її вро́дження!
2 It is betere to go to the hous of morenyng, than to the hous of a feeste; for in that hous `of morenyng the ende of alle men is monestid, and a man lyuynge thenkith, what is to comynge.
Краще ходити до дому жало́би, ніж ходити до дому бенке́ту, бо то — кінець кожній люди́ні, і живий те до серця свого бере!
3 Yre is betere than leiyyng; for the soule of a trespassour is amendid bi the heuynesse of cheer.
Кращий смуток від смі́ху, бо при обличчі сумні́м добре серце!
4 The herte of wise men is where sorewe is; and the herte of foolis is where gladnesse is.
Серце мудрих — у домі жало́би, а серце безглу́здих — у домі весе́лощів.
5 It is betere to be repreued of a wijs man, than to be disseyued bi the flateryng of foolis;
Краще слухати до́кір розумного, аніж слу́хати пісні безумних,
6 for as the sown of thornes brennynge vndur a pot, so is the leiyyng of a fool. But also this is vanyte.
бо як трі́скот терни́ни під горщиком, такий сміх нерозу́много. Теж марно́та й оце!
7 Fals chalenge disturblith a wijs man, and it schal leese the strengthe of his herte.
Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хаба́р губить серце.
8 Forsothe the ende of preyer is betere than the bigynnyng. A pacient man is betere than a proud man.
Кінець ді́ла ліпший від поча́тку його; ліпший терпеливий від чванькува́того!
9 Be thou not swift to be wrooth; for ire restith in the bosum of a fool.
Не спіши в своїм дусі, щоб гні́ватися, бо гнів спочиває у на́драх глупці́в.
10 Seie thou not, What gessist thou is of cause, that the formere tymes weren betere than ben now? for whi siche axyng is fonned.
Не кажи: „Що́ це сталось, що перші дні були кращі за ці?“, бо не з мудрости ти запитався про це.
11 Forsothe wisdom with richessis is more profitable, and profitith more to men seynge the sunne.
Добра мудрість з багатством, а прибу́ток для тих, хто ще сонечко бачить,
12 For as wisdom defendith, so money defendith; but lernyng and wisdom hath this more, that tho yyuen lijf to `her weldere.
бо в тіні мудрости — як у тіні срі́бла, та ко́ристь пізна́ння у то́му, що мудрість життя зберігає тому́, хто має її.
13 Biholde thou the werkis of God, that no man may amende hym, whom God hath dispisid.
Розваж Божий учинок, — бо хто́ може те ви́простати, що Він покриви́в?
14 In a good day vse thou goodis, and bifore eschewe thou an yuel day; for God made so this dai as that dai, that a man fynde not iust playnyngis ayens hym.
За доброго дня користай із добра́, за злого ж — розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб люди́на нічо́го по собі не знайшла́!
15 Also Y siy these thingis in the daies of my natyuyte; a iust man perischith in his riytfulnesse, and a wickid man lyueth myche tyme in his malice.
В днях марно́ти своєї я всьо́го набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.
16 Nyle thou be iust myche, nether vndurstonde thou more than is nedeful; lest thou be astonyed.
Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?
17 Do thou not wickidli myche, and nyle thou be a fool; lest thou die in a tyme not thin.
Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в неча́сі своїм?
18 It is good, that thou susteyne a iust man; but also withdrawe thou not thin hond from hym; for he that dredith God, is not necligent of ony thing.
Добре, щоб ти ухопи́вся за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоя́зний втече від усього того.
19 Wisdom hath coumfortid a wise man, ouer ten pryncis of a citee.
Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.
20 Forsothe no iust man is in erthe, that doith good, and synneth not.
Немає люди́ни праведної на землі, що робила б добро́ й не грішила,
21 But also yyue thou not thin herte to alle wordis, that ben seid; lest perauenture thou here thi seruaunt cursynge thee;
тому́ не клади свого серця на всякі слова́, що гово́рять, щоб не чути свого раба, коли він лихосло́вить тебе,
22 for thi conscience woot, that also thou hast cursid ofte othere men.
знає бо серце твоє, що багато разі́в також ти лихосло́вив на інших!
23 I asayede alle thingis in wisdom; Y seide, I schal be maad wijs, and it yede awei ferthere fro me, myche more than it was;
Усе́ це я в мудрості ви́пробував, і сказав: „Стану мудрим!“Та дале́ка від мене вона!
24 and the depthe is hiy, who schal fynde it?
Дале́ке оте, що було́, і глибо́ке, глибо́ке, — хто зна́йде його?
25 I cumpasside alle thingis in my soule, to kunne, and biholde, and seke wisdom and resoun, and to knowe the wickidnesse of a fool, and the errour of vnprudent men.
Звернувся я серцем своїм, щоб пізна́ти й розві́дати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність — глупо́та, а нерозум — безу́мство!
26 And Y foond a womman bitterere than deth, which is the snare of hunteris, and hir herte is a net, and hir hondis ben boondis; he that plesith God schal ascape hir, but he that is a synnere, schal be takun of hir.
І знайшов я річ гіршу від смерти — то жінку, бо па́стка вона, її ж серце — тене́та, а руки її — то кайда́ни! Хто добрий у Бога — врято́ваний буде від неї, а грішного схо́пить вона!
27 Lo! Y foond this, seide Ecclesiastes, oon and other, that Y schulde fynde resoun, which my soule sekith yit;
Подивися, оце я знайшов, сказав Пропові́дник: рівняймо одне до одно́го, щоб знайти зрозумі́ння!
28 and Y foond not. I foond o man of a thousynde; Y foond not a womman of alle.
Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я люди́ну знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма́ не знайшов!
29 I foond this oonli, that God made a man riytful; and he medlide hym silf with questiouns with out noumbre. Who is siche as a wijs man? and who knowith the expownyng of a word?
Крім то́го, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог люди́ну, та ви́гадок усяких шукають вони!
