Acts 5
1 But a man, Anany bi name, with Safira, his wijf,
А один чоловік, на йме́ння Ана́ній, із своєю дружи́ною Сапфі́рою, продав маєток,
2 seelde a feeld, and defraudide of the prijs of the feeld; and his wijf was witinge. And he brouyte a part, and leide bifor the feet of the apostlis.
та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів.
3 And Petre seide to hym, Anany, whi hath Sathanas temptid thin herte, that thou lye to the Hooli Goost, and to defraude of the prijs of the feeld?
І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю?
4 Whethir it vnseld was not thin; and whanne it was seld, it was in thi power? Whi hast thou put this thing in thin herte? Thou hast not lied to men, but to God.
Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“
5 Anany herde these wordis, and felde doun, and was deed. And greet drede was maad on alle that herden.
Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули!
6 And yonge men risen, and mouyden hym awei, and baren hym out, and birieden.
Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали.
7 And ther was maad as a space of thre ouris, and his wijf knewe not that thing that was don, and entride.
І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши.
8 And Petre answerde to hir, Womman, seie to me, whether ye seelden the feeld for so mych? And sche seide, Yhe, for so mych.
І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“Вона ж відказала: „Так, за стільки“.
9 And Petre seide to hyr, What bifelde to you, to tempte the spirit of the Lord? Lo! the feet of hem that han birieden thin hosebonde ben at the dore, and thei schulen bere thee out.
До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“.
10 Anoon sche felde doun at hise feet, and diede. And the yonge men entriden, and founden hir deed, and thei baren hir out, and birieden to hir hosebonde.
І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.
11 And greet drede was maad in al the chirche, and in to alle that herden these thingis.
І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це.
12 And bi the hoondis of the apostlis signes and many wondris weren maad in the puple. And alle weren of oon acord in the porche of Salomon.
А руками апо́столів стались знаме́на та чуда великі в наро́ді. І були́ однодушно всі в Соломоновім ґанку.
13 But no man of othere durste ioyne hymsilf with hem, but the puple magnyfiede hem.
А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.
14 And the multitude of men and of wymmen bileuynge in the Lord was more encreessid,
І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок,
15 so that thei brouyten out sike men in to stretis, and leiden in litle beddis and couchis, that whanne Petre cam, nameli the schadew of hym schulde schadewe ech of hem, and thei schulden be delyuerid fro her syknessis.
так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них.
16 And the multitude of citees niy to Jerusalem ran, bryngynge sijk men, and that weren trauelid of vnclene spiritis, whiche alle weren heelid.
І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані!
17 But the prince of preestis roos vp, and alle that weren with hym, that is the eresye of Saduceis, and weren fillid with enuye;
А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддуке́йської єресі, перепо́внились за́здрощами,
18 and leiden hondis on the apostlis, and puttiden hem in the comyn warde.
і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх.
19 But the aungel of the Lord openyde bi nyyt the yatis of the prisoun, and ledde hem out, and seide, Go ye,
Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:
20 and stonde ye, and speke in the temple to the puple alle the wordis of this lijf.
„Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“.
21 Whom whanne thei hadden herd, thei entriden eerli in to the temple, and tauyten. And the prince of preestis cam, and thei that weren with him, and clepiden togidre the counsel, and alle the eldre men of the children of Israel; and senten to the prisoun, that thei schulden be brouyt forth.
Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́.
22 And whanne the mynystris camen, founden hem not, and for the prisoun was openyd, thei turneden ayen,
А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,
23 and teelden, and seiden, We founden the prisoun schit with al diligence, and the keperis stondynge at the yatis; but we opneden, and founden no man ther ynne.
говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“
24 And as the maiestratis of the temple, and the princis of preestis herden these wordis, thei doutiden of hem, what was don.
Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося.
25 But a man cam, and teelde to hem, For lo! tho men whiche ye han put in to prisoun, ben in the temple, and stonden, and techen the puple.
Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“.
26 Thanne the magistrat wente with the mynystris, and brouyte hem with out violence; for thei dredden the puple, lest thei schulden be stonyd.
Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням.
27 And whanne thei hadden brouyt hem, thei settiden hem in the counsel; and the princes of prestis axiden hem,
Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:
28 and seiden, In comaundement we comaundiden you, that ye schulden not teche in this name, and lo! ye han fillid Jerusalem with youre teching, and ye wolen bringe on vs the blood of this man.
„Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“.
29 And Petre answeride, and the apostlis, and seiden, It bihoueth to obeie to God, more than to men.
Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей!
30 God of oure fadris reiside Jhesu, whom ye slowen, hangynge in a tre.
Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві.
31 God enhaunside with his riythond this prince and sauyour, that penaunce were yyue to Israel, and remyssioun of synnes.
Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів.
32 And we ben witnessis of these wordis, and the Hooli Goost, whom God yaf to alle obeischinge to him.
А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“.
33 Whanne thei herden these thingis, thei weren turmentid, and thouyten to sle hem.
Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти?
34 But a man roos in the counsel, a Farise, Gamaliel bi name, a doctour of the lawe, a worschipful man to al the puple, and comaundide the men to be put without forth for a while.
І встав у синедріо́ні один фарисей, Гамалії́л на ймення, учитель Зако́ну, поважаний від усього наро́ду, та й звелів на часи́нку апо́столів ви́вести.
35 And he seide to hem, Ye men of Israel, take tent to you silf on these men, what ye schulen do.
І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте.
36 For bifore these daies Teodas, that seide hym silf to be sum man, to whom a noumbre of men consentiden, aboute foure hundrid; which was slayn, and alle that bileueden to hym, weren disparplit, and brouyt to nouyt.
Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́.
37 Aftir this, Judas of Galilee was in the daies of professioun, and turnyde awei the puple aftir hym; and alle hou manye euere consentiden to hym, weren scatered, and he perischide.
Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились.
38 And now therfor Y seie to you, departe ye fro these men, and suffre ye hem; for if this counsel ether werk is of men, it schal be vndon;
І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона.
39 but if it is of God, ye moun not vndo hem, lest perauenture ye be foundun to repugne God.
А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“І послухались ради його.
40 And thei consentiden to him; and thei clepiden togidere the apostlis, and denounsiden to hem, that weren betun, that thei schulden no more speke in the name of Jhesu, and thei leten hem go.
І, покликавши зно́в апо́столів, вибили їх, наказали їм не говори́ти про Ісусове Йме́ння, та й їх відпустили.
41 And thei wenten ioiynge fro the siyt of the counsel, that thei weren had worthi to suffre dispisyng for the name of Jhesu.
А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса.
42 But ech dai thei ceessiden not in the temple, and aboute housis, to teche and to preche Jhesu Crist.
І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа.
