Acts 26
1 And Agrippa seide to Poul, It is suffrid to thee, to speke for thi silf. Thanne Poul helde forth the hoond, and bigan to yelde resoun.
Агриппа ж каже до Павла: Дозволяєть ся тобі за себе говорити. Тодї Павел відповів, простягши руку:
2 Of alle thingis, in whiche Y am accusid of the Jewis, thou king Agrippa, Y gesse me blessid at thee, whanne Y schal defende me this dai;
Про все, в чому винують мене Жиди, царю Агриппо, вважаю себе за щасливого, маючи відповідати сьогоднї перед тобою,
3 moost for thou knowist alle thingis that ben among Jewis, customes and questiouns. For which thing, Y biseche, here me pacientli.
а й надто, що ти сьвідомин всіх звичаїв Жидівських і перепитів. Тим благаю тебе вислухати мене терпиливо.
4 For alle Jewis that bifor knewen me fro the bigynnyng, knewen my lijf fro yongthe; that fro the bigynnyng was in my folc in Jerusalem,
Яке ж було життє моє з малку від почину між народом моїм у Єрусалимі, знають усї Жиди,
5 if thei wolen bere witnessing, that bi the moost certeyn sect of oure religioun, Y lyuede a Farisee.
знаючи мене здавна (коли схочуть сьвідкувати), що жив я Фарисеєм по найдокональшій єресї нашої віри.
6 And now for the hope of repromyssioun, that is maad to oure fadris of God, Y stonde suget in dom;
А тепер за надїю обітування, зробленого отцям нашим од Бога, стою на суді,
7 in which hope oure twelue lynagis seruynge niyt and dai hopen to come; of which hope, sir king, Y am accusid of the Jewis.
котрого дванайцять родів наших, без перестану день і ніч служачи, надїють ся дойти. За сю надїю, царю Агриппо, винуватять мене Жиди.
8 What vnbileueful thing is demed at you, if God reisith deed men?
Що? невірним здаєть ся вам (се), що Бог воскрешає мертвих?
9 And sotheli Y gesside, that Y ouyte do many contrarie thingis ayens the name of Jhesu Nazarene.
Менї справдї й самому здавалось, що проти імени Ісуса Назорея треба багато робити.
10 Which thing also Y dide in Jerusalem, and Y encloside manye of the seyntis in prisoun, whanne Y hadde take powere of the princis of preestis. And whanne thei weren slayn, Y brouyte the sentence.
Що й робив я в Єрусалимі, і многих сьвятих замикав у темниці, прийнявши власть од архивреїв, а як убивали їх, давав мій голос.
11 And bi alle synagogis ofte Y punyschide hem, and constreynede to blasfeme; and more Y wex wood ayens hem, and pursuede in to alien citees.
І по всїх школах часто караючи їх, примушував хулити; і превельми лютуючи на них, гонив їх навіть і в чужих городах.
12 In whiche, the while Y wente to Damask, with power and suffring of princis of preestis,
І, в сих (мислях) ідучи в Дамаск з властю і наказом од архиєреїв,
13 at myddai, in the weie Y say, sir king, that fro heuene liyt schynede aboute me, passing the schynyng of the sunne, and aboute hem that weren togidir with me.
ополуднї, парю, в дорозї видів я з неба сьвітло над сявво сонця, осиявше мене й тих, що йшли зо мною.
14 And whanne we alle hadden falle doun in to the erthe, Y herde a vois seiynge to me in Ebrew tunge, Saul, Saul, what pursuest thou me? it is hard to thee, to kicke ayens the pricke.
Як же всї ми попадали на землю, почув я голос, що глаголав до мене і промовив Єврейською мовою: Савле, Савле, чого гониш мене? тяжко тобі проти рожна прати (перти).
15 And Y seide, Who art thou, Lord? And the Lord seide, Y am Jhesus, whom thou pursuest.
Я ж сказав: Хто єси, Господи? Він же рече: Я, Ісус, котрого ти гониш.
16 But rise vp, and stoond on thi feet. For whi to this thing Y apperide to thee, that Y ordeyne thee mynystre and witnesse of tho thingis that thou hast seyn, and of tho in whiche Y schal schewe to thee.
Та встань і стань на ноги твої; на се бо явивсь я тобі, щоб зробити тебе слугою і сьвідком того, що бачив єси, і що обявлю тобі,
17 And Y schal delyuere thee fro puplis and folkis, to whiche now Y sende thee,
вириваючи тебе від людей і від поган, до котрих тепер тебе посилаю,
18 to opene the iyen of hem, that thei ben conuertid fro derknesse to liyt, and fro power of Sathnas to God, that thei take remyssioun of synnes, and part among seyntis, bi feith that is in me.
відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленнє гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене.
19 Wherfor, sir kyng Agrippa, Y was not vnbileueful to the heuenli visioun;
Тим, дарю Агриппо, не протививсь я небесному видінню,
20 but Y tolde to hem that been at Damask first, and at Jerusalem, and bi al the cuntre of Judee, and to hethene men, that thei schulden do penaunce, and be conuertid to God, and do worthi werkis of penaunce.
а найперш у Дамаску і в Єрусалимі і по всій землі Юдейській та й поганам проповідував, щоб покаялись та обернулись до Бога, роблячи діла, достойні покаяння.
21 For this cause Jewis token me, whanne Y was in the temple, to sle me.
За се Жиди, вхопивши мене в церкві, хотіли вбити.
22 But Y was holpun bi the helpe of God in to this dai, and stonde, witnessinge to lesse and to more. And Y seye no thing ellis than whiche thingis the prophetis and Moises spaken that schulen come,
Дізнавши ж помочи від Бога, аж до сего дня стою, сьвідкуючи малому й великому, нічого иншого не говорячи, як що пророки глаголали, що має бути, і Мойеей:
23 if Crist is to suffre, if he is the firste of the ayenrising of deed men, that schal schewe liyt to the puple and to hethene men.
що мусить пострадати Христос, а будучи первий з воскресення мертвих, має сьвітло проповідувати народові і поганам.
24 Whanne he spak these thingis, and yeldide resoun, Festus seide with greet vois, Poul, thou maddist; many lettris turnen thee to woodnesse.
Як же він так відповів, сказав Фест голосом великим: Дурієш, Павле; великі науки до дурощів тебе приводять.
25 And Poul seide, Y madde not, thou beste Festus, but Y speke out the wordis of treuthe and of sobernesse.
Він же рече: Не дурію, вельможний Фесте, а слова правди й розуму глаголю.
26 For also the king, to whom Y speke stidfastli, woot of these thingis; for Y deme, that no thing of these is hid fro hym; for nether in a cornere was ouyt of these thingis don.
Знає бо про се цар, до котрого і промовляю вільно; певен бо я, що нїщо з сего перед ним не втаїлось; бо не в закутку се дїялось.
27 Bileuest thou, king Agrippa, `to prophetis? Y woot that thou bileuest.
Віруєш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віруєш.
28 And Agrippa seide to Poul, In litil thing thou counseilist me to be maad a cristen man.
Агриппа ж каже до Павла: О, мало не вговорив єси мене бути Християнином.
29 And Poul seide, Y desire anentis God, bothe in litil and in greet, not oneli thee, but alle these that heren to dai, to be maad sich as Y am, outakun these boondis.
Павел же рече: Бажав би я від Бога, щоб чи за малий чи за довгий (час) не тільки ти, та й усї, хто чує мене сьогодні, стались такими, як я, окрім оцїх кайданів.
30 And the kyng roos vp, and the president, and Beronyce, and thei that saten niy to hem.
І, як промовив се, устав цар і игемон і Вереникия і ті, що сиділи з ними,
31 And whanne thei wenten awei, thei spaken togider, and seiden, That this man hath not don ony thing worthi deth, nether boondis.
і, одійшовши на бік, розмовляли між собою, говорячи, що нічого смерти достойного не робить чоловік сей.
32 And Agrippa seide to Festus, This man miyt be delyuerid, if he hadde not appelid to the emperour.
Агриппа ж каже Фестові: Можна було б випустити сего чоловіка, коли б не покликав ся до кесаря.
