1 Corinthians 13
1 If Y speke with tungis of men and of aungels, and Y haue not charite, Y am maad as bras sownynge, or a cymbal tynkynge.
Коли я говорю́ мовами лю́дськими й а́нгольськими, та любови не маю, — то став я як мідь та дзвінка́ або бу́бон гудя́чий!
2 And if Y haue prophecie, and knowe alle mysteries, and al kunnynge, and if Y haue al feith, so that Y meue hillis fro her place, and Y haue not charite, Y am nouyt.
І коли маю дара пророкува́ти, і знаю всі таємни́ці й усе знання́, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставля́ти, та любови не маю, — то я ніщо!
3 And if Y departe alle my goodis in to the metis of pore men, and yf Y bitake my bodi, so that Y brenne, and if Y haue not charite, it profitith to me no thing.
І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я відда́м своє тіло на спа́лення, та любови не маю, — то пожитку не матиму жа́дного!
4 Charite is pacient, it is benygne; charite enuyeth not, it doith not wickidli, it is not blowun,
Любов довготе́рпить, любов милосе́рдствує, не за́здрить, любов не величається, не надима́ється,
5 it is not coueytouse, it sekith not tho thingis that ben hise owne, it is not stirid to wraththe, it thenkith not yuel,
не пово́диться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не ду́має лихо́го,
6 it ioyeth not on wickidnesse, but it ioieth togidere to treuthe;
не радіє з неправди, але тішиться правдою,
7 it suffrith alle thingis, it bileueth alle thingis, it hopith alle thingis, it susteyneth alle thingis.
усе зно́сить, вірить у все, сподіва́ється всього, усе те́рпить!
8 Charite fallith neuere doun, whether prophecies schulen be voidid, ethir langagis schulen ceesse, ethir science schal be distried.
Ніко́ли любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, — та припи́няться, хоч мови існують, — замо́вкнуть, хоч існує знання́, — та скасу́ється.
9 For a parti we knowun, and a parti we prophecien;
Бо ми знаємо части́нно, і пророкуємо частинно;
10 but whanne that schal come that is parfit, that thing that is of parti schal be auoidid.
коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.
11 Whanne Y was a litil child, Y spak as a litil child, Y vndurstood as a litil child, Y thouyte as a litil child; but whanne Y was maad a man, Y auoidide tho thingis that weren of a litil child.
Коли я дити́ною був, то я говорив, як дити́на, як дити́на я ду́мав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитя́че.
12 And we seen now bi a myrour in derknesse, but thanne face to face; now Y knowe of parti, but thanne Y schal knowe, as Y am knowun.
Отож, тепер бачимо ми ніби у дзе́ркалі, у за́гадці, але по́тім — обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а по́тім пізна́ю, як і пі́знаний я.
13 And now dwellen feith, hope, and charite, these thre; but the most of these is charite.
А тепер залиша́ються віра, надія, любов, — оці три. А найбільша між ними — любов!
