Luke 9
1 And He called his twelve disciples together, and gave them power and authority over all demons, and to cure diseases:
І скликав Він Дванадцятьо́х, і дав їм силу та вла́ду над усіма де́монами, і вздоровля́ти неду́ги.
2 and He sent them forth to preach the kingdom of God, and to heal the sick.
І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.
3 And He said unto them, Take nothing for your journey, neither staves, nor bag, nor bread, nor money; nor two coats a piece.
І промовив до них: „Не беріть нічо́го в дорогу: ані па́лиці, ані торби, ні хліба, ні срі́бла, ані майте по двоє убра́нь.
4 And into whatever house ye enter, continue there, till ye leave that place.
І в який дім уві́йдете, — зоставайтеся там, і звідти відходьте.
5 And whosoever will not receive you, when ye depart from that city, shake off the very dust from your feet, for a testimony against them.
А як хто вас не при́йме, то, вихо́дячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших по́рох на сві́дчення су́проти них“.
6 And they went from town to town, preaching the gospel and healing every where.
І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Нови́ну та всюди вздоровля́ючи.
7 Now Herod the tetrarch heard of all the things that were done by Him; and was perplexed, because it was said by some that John was risen from the dead;
А І́род тетра́рх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,
8 and by some that Elias had appeared; and by others, that one of the ancient prophets was risen again.
а інші, що Ілля́ то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.
9 And Herod said, John have I beheaded: but who is this, of whom I hear such things? and he wanted to see Him.
Тоді Ірод сказав: „Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі?“І він намагався побачити Його.
10 And the apostles; when they were returned, told Him all that they had done: and He took them and retired privately into a desert place belonging to the city Bethsaida.
А коли повернулись апо́столи, вони розповіли Йому, що́ зробили. І Він їх узяв, та й пішов самото́ю на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаі́да.
11 But when the people knew it they followed Him; and He received them, and spake to them concerning the kingdom of God, and healed those that had need of a cure.
А як люди дові́далися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровля́в, хто потребува́в уздоро́влення.
12 And when the day began to decline, the twelve came and said to Him, Dismiss the people, that they may go into the villages and country-places round about, and bait, and get food: for here we are in a desert place.
А день став схилятися. І Двана́дцятеро підійшли та й сказали Йому: „Відпусти вже людей, — нехай вони йдуть у довко́лишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлю́дному!“
13 But He said unto them, Do ye give them food. And they said, We have but five loaves and two fishes: unless we should go and buy provisions for all this people:
А Він їм сказав: „Дайте їсти їм ви“. Вони ж відказали: „Немає в нас більше, як п'я́теро хліба й дві риби. Хіба пі́демо та купимо поживи для всього наро́ду цього́“.
14 for they were about five thousand men. And He said to his disciples, Make them sit down in companies by fifty.
Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до у́чнів Своїх: „Розсадіть їх рядами — по п'ятидесяти́“.
15 And they did so, and caused them all to sit down.
І зробили отак, і всіх їх розсади́ли.
16 And He took the five loaves and the two fishes, and looking up to heaven He blessed them; and brake and gave them to the disciples to set before the multitude.
I Він узяв п'ять хлібі́в та дві риби, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали наро́дові.
17 And they did eat, and were all satisfied: and there was taken up what remained even of fragments twelve baskets.
І всі їли й наси́тились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять коші́в.
18 And it came to pass, as He was praying in private, his disciples were with Him: and He asked them saying, Whom say the people that I am?
І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були́. І спитав Він їх, кажучи: „За кого Мене люди вважають?“
19 They answering said, John the baptist: but others say Elias: and others, that some ancient prophet is risen again.
Вони ж відповіли́ та сказали: „За Івана Христителя, а ті за Іллю́, а інші, — що воскрес один із давніх пророків“.
20 And He said unto them, But whom say ye that I am? And Peter answered and said, The Christ the Son of God.
А Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“Петро ж відповів та сказав: „За Христа Божого!“
21 But He strictly charged and commanded them to tell this to no one,
Він же їм заказав, і звелів не казати ніко́му про це.
22 saying, the Son of man must suffer many things, and be rejected by the elders, and chief priests, and scribes, and be put to death, and be raised again the third day.
І сказав Він: „Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, — але третього дня Він воскресне!“
23 And He said unto them all, if any one is willing to come after me, let him deny himself, and take up his cross daily, and follow me:
А до всіх Він промовив: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зрече́ться само́го себе, і хай ві́зьме щоденно свого́ хреста, та й за Мною йде.
24 for he that would save his life shall lose it, but he that would lose his life for my sake shall save it.
Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою́, той її збереже́.
25 For what is a man profited, if he gain the whole world, and lose himself, or be destroyed?
Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але́ занапа́стить чи згубить себе?
26 For whosoever shall be ashamed of me and of my words, of him shall the Son of man be ashamed, when He comes in his own glory, and in his Father's, and of the holy angels.
Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Своїй, і Отчій, і святих анголі́в.
27 And I assure you, there be some of those who stand here, that shall not taste of death, till they have seen the kingdom of God.
Правдиво ж кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого“.
28 About eight days after these discourses, He took Peter, and John, and James, and went up to a mountain to pray.
І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на го́ру.
29 And as He was praying the form of his countenance was altered, and his raiment white and glistering:
І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобрази́вся, а одежа Його стала біла й блиску́ча.
30 and behold two men talked with Him, which were Moses and Elias;
І ось два му́жі з Ним розмовляли, — були то Мойсей та Ілля́,
31 who appeared in glory, and spake of his exit, which He was to make at Jerusalem.
що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчи́ти.
32 Now Peter and they that were with Him were heavy with sleep; but being awakened they saw his glory, and the two men that stood with Him.
А Петро та прия́вні з ним були змо́рені сном, але, пробуди́вшись, бачили славу Його й обох му́жів, що стояли при Ньому.
33 And as they were departing from Him, Peter said unto Jesus, Master, it is good for us to be here, let us make three tabernacles, one for Thee, and one for Moses, and one for Elias: not knowing what he said.
І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: „Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатра: для Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі!“Він не знав, що говорить...
34 And as he was saying this, there came a cloud and overshadowed them; and they were afraid, when they went up into the cloud and disappeared.
А як він говорив це, насу́нула хмара та їх заслони́ла. І вони полякались, як стали ті вхо́дити в хмару.
35 And there came a voice out of the cloud saying, This is my beloved Son, hear ye Him.
І почувся ось голос із хмари, який промовляв: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“
36 And when the voice was uttered, Jesus was found alone. And they kept it to themselves, and told no one at that time any of the things which they had seen.
А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовча́ли, і ніко́му нічо́го тих днів не казали, що́ бачили.
37 And the next day, when they came down from the mountain, a great multitude met Him:
А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його на́товп великий.
38 and one of the people cried out, saying, Master, I beseech thee look upon my son, for he is my only child;
І закричав ось один чоловік із наро́ду й сказав: Учителю, благаю Тебе, — зглянься над сином моїм, бо одина́к він у мене!
39 and lo, a spirit seizeth him, and all on a sudden he screameth, and it convulses him with foaming; and bruising him, with much ado departs from him.
А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той пі́ну пускає. І, вимучивши він його, насилу відхо́дить.
40 And I prayed thy disciples to cast him out, and they could not.
І у́чнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли“.
41 Then Jesus answered and said, O unbelieving and perverse generation, how long shall I be with you, and bear with you? Bring thy son hither.
А Ісус відповів і промовив: „О, роде невірний й розбе́щений, — доки бу́ду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи́ свого сина сюди!“
42 And as he was coming along, the devil bruised and convulsed him: but Jesus rebuked the impure spirit, and healed the child, and delivered him to his father.
А як той іще йшов, де́мон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, — і вздоро́вив дитину, і віддав її батькові її.
43 And they were all amazed at the mighty power of God: but while they were all wondering at the things which Jesus did, He said to his disciples,
І всі дивувалися ве́личі Божій!
44 Receive these words into your ears; for the Son of man is going to be delivered into the hands of men.
„Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук“.
45 But they understood not this saying, and it was hid from them, so that they perceived it not, and they were afraid to ask Him concerning it.
Проте́ не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запита́ти про це слово.
46 Then a dispute rose among them, which of them should be greatest.
І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?
47 And Jesus knowing the thought of their heart, took a child and set him by Him, and said unto them,
А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.
48 Whosoever shall receive this little child for my sake, receiveth me: and he that receiveth me, receiveth Him that sent me. For he that is lest among you all, shall be great.
І промовив до них: „Як хто при́йме дитину оцю в Ім'я́ Моє, Мене він приймає, а як хто Мене при́йме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма́, — той великий!“
49 And John answered and said, Master, we saw one casting out demons in thy name, and we forbad him, because he followeth not thee with us.
А Іван відповів і сказав: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, що Ім'я́м Твоїм де́монів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить“.
50 And Jesus said unto him, Forbid him not; for he, that is not against us, is for us.
Ісус же йому́ відказав: „Не забороняйте, — бо хто не проти вас, той за вас!“
51 And it came to pass, as the days were almost fulfilled of his being received up again into heaven, that He set his face to go to Jerusalem,
І сталось, коли дні вознесіння Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.
52 and sent messengers before Him: who went into a village of the Samaritans to get a place ready for Him.
І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули́ до села самарянського, щоб ночі́влю Йому пригото́вити.
53 But they would not entertain Him, because his face was towards Jerusalem.
А ті не прийняли Його, бо йшов Він у на́прямі Єрусалиму.
54 And when his disciples James and John saw it, they said, Lord, wilt thou that we command fire to come down from heaven and consume them, as Elias did?
Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: „Господи, — хочеш, то ми скажемо, „щоб огонь зійшов з неба та винищив“їх, як і Ілля був зробив“.
55 But He turned and rebuked them, and said, Ye know not what spirit ye are of:
А Він оберну́вся до них, їм докорив та й сказав: „Ви не знаєте, якого ви духа.
56 for the Son of man came not to destroy mens lives, but to save them. And they went to another village.
Бо Син Лю́дський прийшов не губи́ть душі лю́дські, а спасати!“І пішли вони в інше село.
57 And as they were going by the way, there was one said to Him, Lord, I will follow thee whithersoever thou goest:
І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: „Я піду́ за Тобою, хоч би куди Ти пішов“.
58 and Jesus answered him, The foxes have holes, and the fowls of heaven their nests, but the Son of man hath not where to lay his head.
Ісус же йому́ відказав: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда — небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має ніде́ й голови прихили́ти!“
59 And He said to another, Follow me: but he said, Lord, permit me to go first and bury my father:
I промовив до другого Він: „Іди за Мною“. А той відказав: „Дозволь мені перше піти, і батька свого́ похова́ти“.
60 but Jesus said unto him, Leave the dead to bury their dead; but go thou and preach the kingdom of God.
Він же йому відказав: „Зостав мертвим ховати мерці́в своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже“.
61 And another also said, Lord, I will follow thee, but allow me first to go and take my leave of my family.
А інший сказав був: „Господи, я піду́ за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми дома́шніми“.
62 But Jesus said unto him, No one, that hath put his hand to the plough and looketh back, is fit for the kingdom of God.
Ісус же промовив до нього: „Ніхто з тих, хто кладе́ свою руку на плуга та назад озира́ється, не надається до Божого Царства!“
