Job 21
1 Then Job answered,
А Йов відповів та й сказав:
2 “Listen diligently to my speech. Let this be your consolation.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Allow me, and I also will speak. After I have spoken, mock on.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 As for me, is my complaint to man? Why shouldn’t I be impatient?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Look at me, and be astonished. Lay your hand on your mouth.
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 When I remember, I am troubled. Horror takes hold of my flesh.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 “Why do the wicked live, become old, yes, and grow mighty in power?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Their child is established with them in their sight, their offspring before their eyes.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Their houses are safe from fear, neither is the rod of God upon them.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Their bulls breed without fail. Their cows calve, and don’t miscarry.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 They send out their little ones like a flock. Their children dance.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 They sing to the tambourine and harp, and rejoice at the sound of the pipe.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 They tell God, ‘Depart from us, for we don’t want to know about your ways.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 What is the Almighty, that we should serve him? What profit should we have, if we pray to him?’
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Behold, their prosperity is not in their hand. The counsel of the wicked is far from me.
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 “How often is it that the lamp of the wicked is put out, that their calamity comes on them, that God distributes sorrows in his anger?
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 How often is it that they are as stubble before the wind, as chaff that the storm carries away?
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 You say, ‘God lays up his iniquity for his children.’ Let him recompense it to himself, that he may know it.
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Let his own eyes see his destruction. Let him drink of the wrath of the Almighty.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 For what does he care for his house after him, when the number of his months is cut off?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 “Shall any teach God knowledge, since he judges those who are high?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 One dies in his full strength, being wholly at ease and quiet.
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 His pails are full of milk. The marrow of his bones is moistened.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 Another dies in bitterness of soul, and never tastes of good.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 They lie down alike in the dust. The worm covers them.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 “Behold, I know your thoughts, the plans with which you would wrong me.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 For you say, ‘Where is the house of the prince? Where is the tent in which the wicked lived?’
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Haven’t you asked wayfaring men? Don’t you know their evidences,
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 that the evil man is reserved to the day of calamity, that they are led out to the day of wrath?
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Who will declare his way to his face? Who will repay him what he has done?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Yet he will be borne to the grave. Men will keep watch over the tomb.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 The clods of the valley will be sweet to him. All men will draw after him, as there were innumerable before him.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 So how can you comfort me with nonsense, because in your answers there remains only falsehood?”
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
