Genesis 8
1 God remembered Noah, all the animals, and all the livestock that were with him in the ship; and God made a wind to pass over the earth. The waters subsided.
І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась.
2 The deep’s fountains and the sky’s windows were also stopped, and the rain from the sky was restrained.
І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся.
3 The waters continually receded from the earth. After the end of one hundred fifty days the waters receded.
І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях.
4 The ship rested in the seventh month, on the seventeenth day of the month, on Ararat’s mountains.
А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
5 The waters receded continually until the tenth month. In the tenth month, on the first day of the month, the tops of the mountains were visible.
І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
6 At the end of forty days, Noah opened the window of the ship which he had made,
І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
7 and he sent out a raven. It went back and forth, until the waters were dried up from the earth.
І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
8 He himself sent out a dove to see if the waters were abated from the surface of the ground,
І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі.
9 but the dove found no place to rest her foot, and she returned into the ship to him, for the waters were on the surface of the whole earth. He put out his hand, and took her, and brought her to him into the ship.
Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
10 He waited yet another seven days; and again he sent the dove out of the ship.
І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
11 The dove came back to him at evening and, behold, in her mouth was a freshly plucked olive leaf. So Noah knew that the waters were abated from the earth.
І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
12 He waited yet another seven days, and sent out the dove; and she didn’t return to him any more.
І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
13 In the six hundred first year, in the first month, the first day of the month, the waters were dried up from the earth. Noah removed the covering of the ship, and looked. He saw that the surface of the ground was dry.
І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
14 In the second month, on the twenty-seventh day of the month, the earth was dry.
А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля.
15 God spoke to Noah, saying,
І промовив Ноєві Господь, кажучи:
16 “Go out of the ship, you, your wife, your sons, and your sons’ wives with you.
„Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
17 Bring out with you every living thing that is with you of all flesh, including birds, livestock, and every creeping thing that creeps on the earth, that they may breed abundantly in the earth, and be fruitful, and multiply on the earth.”
Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“.
18 Noah went out, with his sons, his wife, and his sons’ wives with him.
І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
19 Every animal, every creeping thing, and every bird, whatever moves on the earth, after their families, went out of the ship.
Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони.
20 Noah built an altar to the LORD, and took of every clean animal, and of every clean bird, and offered burnt offerings on the altar.
І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення.
21 The LORD smelled the pleasant aroma. The LORD said in his heart, “I will not again curse the ground any more for man’s sake because the imagination of man’s heart is evil from his youth. I will never again strike every living thing, as I have done.
І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
22 While the earth remains, seed time and harvest, and cold and heat, and summer and winter, and day and night will not cease.”
Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“
A Dove is Sent Forth from the Ark
