Song of Solomon 1
1 The Song of songs, which is Solomon’s.
Соломонова Пісня над піснями.
2 Let him kiss me with the kisses of his mouth; for your love is better than wine.
„Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
3 Your oils have a pleasing fragrance. Your name is oil poured out, therefore the virgins love you.
На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
4 Take me away with you. Let’s hurry. The king has brought me into his rooms. Friends We will be glad and rejoice in you. We will praise your love more than wine! Beloved They are right to love you.
Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
5 I am dark, but lovely, you daughters of Jerusalem, like Kedar’s tents, like Solomon’s curtains.
Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
6 Don’t stare at me because I am dark, because the sun has scorched me. My mother’s sons were angry with me. They made me keeper of the vineyards. I haven’t kept my own vineyard.
Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
7 Tell me, you whom my soul loves, where you graze your flock, where you rest them at noon; for why should I be as one who is veiled beside the flocks of your companions?
„Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
8 If you don’t know, most beautiful amongst women, follow the tracks of the sheep. Graze your young goats beside the shepherds’ tents.
„Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
9 I have compared you, my love, to a steed in Pharaoh’s chariots.
„Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
10 Your cheeks are beautiful with earrings, your neck with strings of jewels.
Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
11 We will make you earrings of gold, with studs of silver.
Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
12 While the king sat at his table, my perfume spread its fragrance.
„Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
13 My beloved is to me a sachet of myrrh, that lies between my breasts.
Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
14 My beloved is to me a cluster of henna blossoms from the vineyards of En Gedi.
Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
15 Behold, you are beautiful, my love. Behold, you are beautiful. Your eyes are like doves.
„Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
16 Behold, you are beautiful, my beloved, yes, pleasant; and our couch is verdant.
„Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
17 The beams of our house are cedars. Our rafters are firs.
Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
