Psalms 78
1 A contemplation by Asaph. Hear my teaching, my people. Turn your ears to the words of my mouth.
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 I will open my mouth in a parable. I will utter dark sayings of old,
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 which we have heard and known, and our fathers have told us.
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 We will not hide them from their children, telling to the generation to come the praises of the LORD, his strength, and his wondrous deeds that he has done.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 For he established a covenant in Jacob, and appointed a teaching in Israel, which he commanded our fathers, that they should make them known to their children;
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 that the generation to come might know, even the children who should be born; who should arise and tell their children,
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 that they might set their hope in God, and not forget God’s deeds, but keep his commandments,
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 and might not be as their fathers— a stubborn and rebellious generation, a generation that didn’t make their hearts loyal, whose spirit was not steadfast with God.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 The children of Ephraim, being armed and carrying bows, turned back in the day of battle.
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 They didn’t keep God’s covenant, and refused to walk by his Torah.
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 They forgot his doings, his wondrous deeds that he had shown them.
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 He did marvellous things in the sight of their fathers, in the land of Egypt, in the field of Zoan.
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 He split the sea, and caused them to pass through. He made the waters stand as a heap.
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 In the daytime he also led them with a cloud, and all night with a light of fire.
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 He split rocks in the wilderness, and gave them drink abundantly as out of the depths.
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 He brought streams also out of the rock, and caused waters to run down like rivers.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 Yet they still went on to sin against him, to rebel against the Most High in the desert.
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 They tempted God in their heart by asking food according to their desire.
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 Yes, they spoke against God. They said, “Can God prepare a table in the wilderness?
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 Behold, he struck the rock, so that waters gushed out, and streams overflowed. Can he give bread also? Will he provide meat for his people?”
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 Therefore the LORD heard, and was angry. A fire was kindled against Jacob, anger also went up against Israel,
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 because they didn’t believe in God, and didn’t trust in his salvation [yeshuat].
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 Yet he commanded the skies above, and opened the doors of heaven.
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 He rained down manna on them to eat, and gave them food from the sky.
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 Man ate the bread of angels. He sent them food to the full.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 He caused the east wind to blow in the sky. By his power he guided the south wind.
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 He also rained meat on them as the dust, winged birds as the sand of the seas.
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 He let them fall in the middle of their camp, around their habitations.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 So they ate, and were well filled. He gave them their own desire.
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 They didn’t turn from their cravings. Their food was yet in their mouths,
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 when the anger of God went up against them, killed some of their strongest, and struck down the young men of Israel.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 For all this they still sinned, and didn’t believe in his wondrous works.
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 Therefore he consumed their days in vanity, and their years in terror.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 When he killed them, then they enquired after him. They returned and sought God earnestly.
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 They remembered that God was their rock, the Most High God, their redeemer.
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 But they flattered him with their mouth, and lied to him with their tongue.
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 For their heart was not right with him, neither were they faithful in his covenant.
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 But he, being merciful, forgave iniquity, and didn’t destroy them. Yes, many times he turned his anger away, and didn’t stir up all his wrath.
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 He remembered that they were but flesh, a wind that passes away, and doesn’t come again.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 How often they rebelled against him in the wilderness, and grieved him in the desert!
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 They turned again and tempted God, and provoked the Holy One of Israel.
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 They didn’t remember his hand, nor the day when he redeemed them from the adversary;
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 how he set his signs in Egypt, his wonders in the field of Zoan,
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 he turned their rivers into blood, and their streams, so that they could not drink.
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 He sent amongst them swarms of flies, which devoured them; and frogs, which destroyed them.
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 He also gave their increase to the caterpillar, and their labour to the locust.
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 He destroyed their vines with hail, their sycamore fig trees with frost.
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 He also gave over their livestock to the hail, and their flocks to hot thunderbolts.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 He threw on them the fierceness of his anger, wrath, indignation, and trouble, and a band of angels of evil.
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 He made a path for his anger. He didn’t spare their soul from death, but gave their life over to the pestilence,
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 and struck all the firstborn in Egypt, the chief of their strength in the tents of Ham.
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 But he led out his own people like sheep, and guided them in the wilderness like a flock.
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 He led them safely, so that they weren’t afraid, but the sea overwhelmed their enemies.
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 He brought them to the border of his sanctuary, to this mountain, which his right hand had taken.
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 He also drove out the nations before them, allotted them for an inheritance by line, and made the tribes of Israel to dwell in their tents.
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 Yet they tempted and rebelled against the Most High God, and didn’t keep his testimonies,
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 but turned back, and dealt treacherously like their fathers. They were twisted like a deceitful bow.
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 For they provoked him to anger with their high places, and moved him to jealousy with their engraved images.
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 When God heard this, he was angry, and greatly abhorred Israel,
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 so that he abandoned the tent of Shiloh, the tent which he placed amongst men,
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 and delivered his strength into captivity, his glory into the adversary’s hand.
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 He also gave his people over to the sword, and was angry with his inheritance.
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 Fire devoured their young men. Their virgins had no wedding song.
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 Their priests fell by the sword, and their widows couldn’t weep.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 Then the Lord awakened as one out of sleep, like a mighty man who shouts by reason of wine.
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 He struck his adversaries backward. He put them to a perpetual reproach.
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 Moreover he rejected the tent of Joseph, and didn’t choose the tribe of Ephraim,
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 But chose the tribe of Judah, Mount Zion which he loved.
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 He built his sanctuary like the heights, like the earth which he has established forever.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 He also chose David his servant, and took him from the sheepfolds;
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 from following the ewes that have their young, he brought him to be the shepherd of Jacob, his people, and Israel, his inheritance.
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 So he was their shepherd according to the integrity of his heart, and guided them by the skilfulness of his hands.
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
