Psalms 74
1 A contemplation by Asaph. God, why have you rejected us forever? Why does your anger smoulder against the sheep of your pasture?
Псалом навча́льний, Аса́фів.
2 Remember your congregation, which you purchased of old, which you have redeemed to be the tribe of your inheritance: Mount Zion, in which you have lived.
Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —
3 Lift up your feet to the perpetual ruins, all the evil that the enemy has done in the sanctuary.
підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!
4 Your adversaries have roared in the middle of your assembly. They have set up their standards as signs.
Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —
5 They behaved like men wielding axes, cutting through a thicket of trees.
виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.
6 Now they break all its carved work down with hatchet and hammers.
А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,
7 They have burnt your sanctuary to the ground. They have profaned the dwelling place of your Name.
Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.
8 They said in their heart, “We will crush them completely.” They have burnt up all the places in the land where God was worshipped.
Сказали вони в своїм серці: „Зруйнуймо їх ра́зом!“і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...
9 We see no miraculous signs. There is no longer any prophet, neither is there amongst us anyone who knows how long.
Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде ...
10 How long, God, shall the adversary reproach? Shall the enemy blaspheme your name forever?
Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?
11 Why do you draw back your hand, even your right hand? Take it from your chest and consume them!
Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!
12 Yet God is my King of old, working salvation throughout the earth.
А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!
13 You divided the sea by your strength. You broke the heads of the sea monsters in the waters.
Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах,
14 You broke the heads of Leviathan in pieces. You gave him as food to people and desert creatures.
Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині,
15 You opened up spring and stream. You dried up mighty rivers.
Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!
16 The day is yours, the night is also yours. You have prepared the light and the sun.
Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
17 You have set all the boundaries of the earth. You have made summer and winter.
всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в!
18 Remember this, that the enemy has mocked you, LORD. Foolish people have blasphemed your name.
Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“
19 Don’t deliver the soul of your dove to wild beasts. Don’t forget the life of your poor forever.
Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди!
20 Honour your covenant, for haunts of violence fill the dark places of the earth.
Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля!
21 Don’t let the oppressed return ashamed. Let the poor and needy praise your name.
Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє!
22 Arise, God! Plead your own cause. Remember how the foolish man mocks you all day.
Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного!
23 Don’t forget the voice of your adversaries. The tumult of those who rise up against you ascends continually.
Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає!
