Job 5
1 “Call now; is there any who will answer you? To which of the holy ones will you turn?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 For resentment kills the foolish man, and jealousy kills the simple.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 I have seen the foolish taking root, but suddenly I cursed his habitation.
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 His children are far from safety. They are crushed in the gate. Neither is there any to deliver them,
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 whose harvest the hungry eat up, and take it even out of the thorns. The snare gapes for their substance.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 For affliction doesn’t come out of the dust, neither does trouble spring out of the ground;
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 but man is born to trouble, as the sparks fly upward.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 “But as for me, I would seek God. I would commit my cause to God,
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 who does great things that can’t be fathomed, marvellous things without number;
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 who gives rain on the earth, and sends waters on the fields;
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 so that he sets up on high those who are low, those who mourn are exalted to safety.
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 He frustrates the plans of the crafty, so that their hands can’t perform their enterprise.
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 He takes the wise in their own craftiness; the counsel of the cunning is carried headlong.
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 They meet with darkness in the day time, and grope at noonday as in the night.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 But he saves from the sword of their mouth, even the needy from the hand of the mighty.
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 So the poor has hope, and injustice shuts her mouth.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 “Behold, happy is the man whom God corrects. Therefore do not despise the chastening of the Almighty.
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 For he wounds and binds up. He injures and his hands make whole.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 He will deliver you in six troubles; yes, in seven no evil will touch you.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 In famine he will redeem you from death; in war, from the power of the sword.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 You will be hidden from the scourge of the tongue, neither will you be afraid of destruction when it comes.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 You will laugh at destruction and famine, neither will you be afraid of the animals of the earth.
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 For you will be allied with the stones of the field. The animals of the field will be at peace with you.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 You will know that your tent is in peace. You will visit your fold, and will miss nothing.
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 You will know also that your offspring will be great, your offspring as the grass of the earth.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 You will come to your grave in a full age, like a shock of grain comes in its season.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Behold, we have researched it. It is so. Hear it, and know it for your good.”
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
