Job 41
1 “Can you draw out Leviathan with a fish hook, or press down his tongue with a cord?
Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
2 Can you put a rope into his nose, or pierce his jaw through with a hook?
Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
3 Will he make many petitions to you, or will he speak soft words to you?
Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
4 Will he make a covenant with you, that you should take him for a servant forever?
Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
5 Will you play with him as with a bird? Or will you bind him for your girls?
Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
6 Will traders barter for him? Will they part him amongst the merchants?
Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
7 Can you fill his skin with barbed irons, or his head with fish spears?
Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
8 Lay your hand on him. Remember the battle, and do so no more.
Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
9 Behold, the hope of him is in vain. Won’t one be cast down even at the sight of him?
Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
10 None is so fierce that he dare stir him up. Who then is he who can stand before me?
Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
11 Who has first given to me, that I should repay him? Everything under the heavens is mine.
Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
12 “I will not keep silence concerning his limbs, nor his mighty strength, nor his goodly frame.
Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
13 Who can strip off his outer garment? Who will come within his jaws?
Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
14 Who can open the doors of his face? Around his teeth is terror.
Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
15 Strong scales are his pride, shut up together with a close seal.
Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
16 One is so near to another, that no air can come between them.
Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
17 They are joined to one another. They stick together, so that they can’t be pulled apart.
Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
18 His sneezing flashes out light. His eyes are like the eyelids of the morning.
Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
19 Out of his mouth go burning torches. Sparks of fire leap out.
Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
20 Out of his nostrils a smoke goes, as of a boiling pot over a fire of reeds.
Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
21 His breath kindles coals. A flame goes out of his mouth.
Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
22 There is strength in his neck. Terror dances before him.
Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
23 The flakes of his flesh are joined together. They are firm on him. They can’t be moved.
М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
24 His heart is as firm as a stone, yes, firm as the lower millstone.
Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
25 When he raises himself up, the mighty are afraid. They retreat before his thrashing.
Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
26 If one attacks him with the sword, it can’t prevail; nor the spear, the dart, nor the pointed shaft.
Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
27 He counts iron as straw, and bronze as rotten wood.
За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
28 The arrow can’t make him flee. Sling stones are like chaff to him.
Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
29 Clubs are counted as stubble. He laughs at the rushing of the javelin.
Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
30 His undersides are like sharp potsherds, leaving a trail in the mud like a threshing sledge.
Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
31 He makes the deep to boil like a pot. He makes the sea like a pot of ointment.
Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
32 He makes a path shine after him. One would think the deep had white hair.
Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
33 On earth there is not his equal, that is made without fear.
Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
34 He sees everything that is high. He is king over all the sons of pride.”
він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
