Job 27
1 Job again took up his parable, and said,
І Йов далі вів мову свою та й казав:
2 “As God lives, who has taken away my right, the Almighty, who has made my soul bitter
„ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
3 (for the length of my life is still in me, and the spirit of God is in my nostrils);
і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
4 surely my lips will not speak unrighteousness, neither will my tongue utter deceit.
неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
5 Far be it from me that I should justify you. Until I die I will not put away my integrity from me.
Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
6 I hold fast to my righteousness, and will not let it go. My heart will not reproach me so long as I live.
за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
7 “Let my enemy be as the wicked. Let him who rises up against me be as the unrighteous.
нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
8 For what is the hope of the godless, when he is cut off, when God takes away his life?
Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
9 Will God hear his cry when trouble comes on him?
Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
10 Will he delight himself in the Almighty, and call on God at all times?
Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
11 I will teach you about the hand of God. I will not conceal that which is with the Almighty.
Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
12 Behold, all of you have seen it yourselves; why then have you become altogether vain?
таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
13 “This is the portion of a wicked man with God, the heritage of oppressors, which they receive from the Almighty.
Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
14 If his children are multiplied, it is for the sword. His offspring will not be satisfied with bread.
Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
15 Those who remain of him will be buried in death. His widows will make no lamentation.
Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
16 Though he heap up silver as the dust, and prepare clothing as the clay;
Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
17 he may prepare it, but the just will put it on, and the innocent will divide the silver.
то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
18 He builds his house as the moth, as a booth which the watchman makes.
Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
19 He lies down rich, but he will not do so again. He opens his eyes, and he is not.
він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
20 Terrors overtake him like waters. A storm steals him away in the night.
Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
21 The east wind carries him away, and he departs. It sweeps him out of his place.
східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
22 For it hurls at him, and does not spare, as he flees away from his hand.
Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
23 Men will clap their hands at him, and will hiss him out of his place.
Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
