Genesis 18
1 The LORD appeared to him by the oaks of Mamre, as he sat in the tent door in the heat of the day.
І явився до нього Господь між дубами Мамре́, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.
2 He lifted up his eyes and looked, and saw that three men stood near him. When he saw them, he ran to meet them from the tent door, and bowed himself to the earth,
І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі,
3 and said, “My lord, if now I have found favour in your sight, please don’t go away from your servant.
та й промовив: „Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, — не проходь повз Свойо́го раба!
4 Now let a little water be fetched, wash your feet, and rest yourselves under the tree.
Принесуть трохи води, — і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом.
5 I will get a piece of bread so you can refresh your heart. After that you may go your way, now that you have come to your servant.” They said, “Very well, do as you have said.”
І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому пі́дете, бо на те Ви йдете повз свойо́го раба“. І сказали вони: “Зроби так, як сказав“.
6 Abraham hurried into the tent to Sarah, and said, “Quickly prepare three seahs of fine meal, knead it, and make cakes.”
І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: „Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси́, і зроби коржі“.
7 Abraham ran to the herd, and fetched a tender and good calf, and gave it to the servant. He hurried to dress it.
І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його пригото́вив.
8 He took butter, milk, and the calf which he had dressed, and set it before them. He stood by them under the tree, and they ate.
І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони.
9 They asked him, “Where is Sarah, your wife?” He said, “There, in the tent.”
І сказали до нього: „Де Сарра, жінка твоя?“А він відказав: „Ось у наметі“.
10 He said, “I will certainly return to you at about this time next year; and behold, Sarah your wife will have a son.” Sarah heard in the tent door, which was behind him.
І сказав один з Них: „Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого ча́су. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї...“А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним.
11 Now Abraham and Sarah were old, well advanced in age. Sarah had passed the age of childbearing.
Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче.
12 Sarah laughed within herself, saying, “After I have grown old will I have pleasure, my lord being old also?”
І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: „Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий!“
13 The LORD said to Abraham, “Why did Sarah laugh, saying, ‘Will I really bear a child when I am old?’
І сказав Господь до Авраама: „Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зоста́рілась?
14 Is anything too hard for the LORD? At the set time I will return to you, when the season comes around, and Sarah will have a son.”
Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, — Сарра ж тоді матиме сина“.
15 Then Sarah denied it, saying, “I didn’t laugh,” for she was afraid. He said, “No, but you did laugh.”
А Сарра відріклася, говорячи: „Не сміялася я“, бо боялась. Але Він відказав: „Ні, — таки сміялася ти!“
16 The men rose up from there, and looked towards Sodom. Abraham went with them to see them on their way.
І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити.
17 The LORD said, “Will I hide from Abraham what I do,
А Господь сказав: „Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?
18 since Abraham will surely become a great and mighty nation, and all the nations of the earth will be blessed in him?
Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!
19 For I have known him, to the end that he may command his children and his household after him, that they may keep the way of the LORD, to do righteousness and justice; to the end that the LORD may bring on Abraham that which he has spoken of him.”
Бо ви́брав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього“.
20 The LORD said, “Because the cry of Sodom and Gomorrah is great, and because their sin is very grievous,
І промовив Господь: „Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,
21 I will go down now, and see whether their deeds are as bad as the reports which have come to me. If not, I will know.”
зійду́ ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, — тоді їм загибіль, а як ні — то побачу“.
22 The men turned from there, and went towards Sodom, but Abraham stood yet before the LORD.
І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам — усе ще стоя́в перед Господнім лицем.
23 Abraham came near, and said, “Will you consume the righteous with the wicked?
І Авраам підійшов та й промовив: „Чи погубиш також праведного з нечестивим?
24 What if there are fifty righteous within the city? Will you consume and not spare the place for the fifty righteous who are in it?
Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, — чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних, що в ньому є?
25 May it be far from you to do things like that, to kill the righteous with the wicked, so that the righteous should be like the wicked. May that be far from you. Shouldn’t the Judge of all the earth do right?”
Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, — цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?“
26 The LORD said, “If I find in Sodom fifty righteous within the city, then I will spare the whole place for their sake.”
І промовив Господь: „Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду́ п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них“.
27 Abraham answered, “See now, I have taken it on myself to speak to the Lord, although I am dust and ashes.
І відповів Авраам та й промовив: „Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл.
28 What if there will lack five of the fifty righteous? Will you destroy all the city for lack of five?” He said, “I will not destroy it if I find forty-five there.”
Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох?“І промовив Господь: „Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять!“
29 He spoke to him yet again, and said, “What if there are forty found there?” He said, “I will not do it for the forty’s sake.”
І промовив до Нього він ще, та й сказав: „Може сорок там зна́йдеться?“А Господь відказав: „Не зроблю́ й ради сорока́!“
30 He said, “Oh don’t let the Lord be angry, and I will speak. What if there are thirty found there?” He said, “I will not do it if I find thirty there.”
І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́: „Може тридцять там зна́йдеться?“А Господь відказав: „Не зроблю́, коли й тридцять знайду́ там!“
31 He said, “See now, I have taken it on myself to speak to the Lord. What if there are twenty found there?” He said, “I will not destroy it for the twenty’s sake.”
І сказав Авраам: „Оце я осмі́лився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться?“А Господь відказав: „Не зроблю й ради двадцяти!“
32 He said, “Oh don’t let the Lord be angry, and I will speak just once more. What if ten are found there?” He said, “I will not destroy it for the ten’s sake.”
І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́ тільки ра́зу цього: Може хоч десять там зна́йдеться?“А Господь відказав: „Не знищу й ради десятьох!“
33 The LORD went his way as soon as he had finished communing with Abraham, and Abraham returned to his place.
І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.
