Psalms 44
1 For the Chief Musician. By the sons of Korah. A contemplative psalm. We have heard with our ears, God; our fathers have told us what work you did in their days, in the days of old.
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
2 You drove out the nations with your hand, but you planted them. You afflicted the peoples, but you spread them abroad.
Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
3 For they didn’t get the land in possession by their own sword, neither did their own arm save them; but your right hand, your arm, and the light of your face, because you were favorable to them.
Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
4 God, you are my King. Command victories for Jacob!
Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
5 Through you, we will push down our adversaries. Through your name, we will tread down those who rise up against us.
Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
6 For I will not trust in my bow, neither will my sword save me.
бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
7 But you have saved us from our adversaries, and have shamed those who hate us.
але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
8 In God we have made our boast all day long. We will give thanks to your name forever. (Selah)
Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
9 But now you rejected us, and brought us to dishonor, and don’t go out with our armies.
та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
10 You make us turn back from the adversary. Those who hate us take plunder for themselves.
Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
11 You have made us like sheep for food, and have scattered us among the nations.
Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
12 You sell your people for nothing, and have gained nothing from their sale.
Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
13 You make us a reproach to our neighbors, a scoffing and a derision to those who are around us.
Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
14 You make us a byword among the nations, a shaking of the head among the peoples.
Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
15 All day long my dishonor is before me, and shame covers my face,
Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
16 at the taunt of one who reproaches and verbally abuses, because of the enemy and the avenger.
через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
17 All this has come on us, yet we haven’t forgotten you. We haven’t been false to your covenant.
Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
18 Our heart has not turned back, neither have our steps strayed from your path,
не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
19 though you have crushed us in the haunt of jackals, and covered us with the shadow of death.
Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
20 If we have forgotten the name of our God, or spread out our hands to a strange god,
чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
21 won’t God search this out? For he knows the secrets of the heart.
Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
22 Yes, for your sake we are killed all day long. We are regarded as sheep for the slaughter.
що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
23 Wake up! Why do you sleep, Lord? Arise! Don’t reject us forever.
Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
24 Why do you hide your face, and forget our affliction and our oppression?
Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
25 For our soul is bowed down to the dust. Our body clings to the earth.
Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
26 Rise up to help us. Redeem us for your loving kindness’ sake.
Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
