John 6
1 After these things, Jesus went away to the other side of the sea of Galilee, which is also called the Sea of Tiberias.
Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського,
2 A great multitude followed him, because they saw his signs which he did on those who were sick.
І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.
3 Jesus went up into the mountain, and he sat there with his disciples.
Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.
4 Now the Passover, the feast of the Jews, was at hand.
Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.
5 Jesus therefore, lifting up his eyes and seeing that a great multitude was coming to him, said to Philip, “Where are we to buy bread, that these may eat?”
Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?
6 He said this to test him, for he himself knew what he would do.
Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має роботи.
7 Philip answered him, “Two hundred denarii worth of bread is not sufficient for them, that every one of them may receive a little.”
Відказав Йому Филип: За двісті денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.
8 One of his disciples, Andrew, Simon Peter’s brother, said to him,
Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:
9 “There is a boy here who has five barley loaves and two fish, but what are these among so many?”
Є тут хлопець один, що мав пять хлїбів ячних [ячмінних] та дві рибки; тільки що сього на стільки?
10 Jesus said, “Have the people sit down.” Now there was much grass in that place. So the men sat down, in number about five thousand.
Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місці. Посідали ж чоловіки, числом тисяч з пять.
11 Jesus took the loaves, and having given thanks, he distributed to the disciples, and the disciples to those who were sitting down, likewise also of the fish as much as they desired.
Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотіли.
12 When they were filled, he said to his disciples, “Gather up the broken pieces which are left over, that nothing be lost.”
Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.
13 So they gathered them up, and filled twelve baskets with broken pieces from the five barley loaves, which were left over by those who had eaten.
Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.
14 When therefore the people saw the sign which Jesus did, they said, “This is truly the prophet who comes into the world.”
Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справді пророк, грядущий на сьвіт.
15 Jesus therefore, perceiving that they were about to come and take him by force to make him king, withdrew again to the mountain by himself.
Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.
16 When evening came, his disciples went down to the sea.
Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,
17 They entered into the boat, and were going over the sea to Capernaum. It was now dark, and Jesus had not come to them.
і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.
18 The sea was tossed by a great wind blowing.
А море, од великого вітру, що пурхав, піднялось.
19 When therefore they had rowed about twenty-five or thirty stadia, they saw Jesus walking on the sea and drawing near to the boat; and they were afraid.
Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближують ся, і полякались.
20 But he said to them, “It is I. Don’t be afraid.”
Він же рече їм: Се я; не лякайтесь.
21 They were willing therefore to receive him into the boat. Immediately the boat was at the land where they were going.
Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.
22 On the next day, the multitude that stood on the other side of the sea saw that there was no other boat there, except the one in which his disciples had embarked, and that Jesus hadn’t entered with his disciples into the boat, but his disciples had gone away alone.
Назавтра народ, стоячий по тім боці моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками сво'їми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,
23 However, boats from Tiberias came near to the place where they ate the bread after the Lord had given thanks.
инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хліб, як хвалу оддав Господь;
24 When the multitude therefore saw that Jesus wasn’t there, nor his disciples, they themselves got into the boats and came to Capernaum, seeking Jesus.
побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.
25 When they found him on the other side of the sea, they asked him, “Rabbi, when did you come here?”
І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?
26 Jesus answered them, “Most certainly I tell you, you seek me, not because you saw signs, but because you ate of the loaves and were filled.
Відказав Їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.
27 Don’t work for the food which perishes, but for the food which remains to eternal life, which the Son of Man will give to you. For God the Father has sealed him.” (aiōnios g166)
Трудіть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічне життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог. (aiōnios g166)
28 They said therefore to him, “What must we do, that we may work the works of God?”
Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити діла Божі?
29 Jesus answered them, “This is the work of God, that you believe in him whom he has sent.”
Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.
30 They said therefore to him, “What then do you do for a sign, that we may see and believe you? What work do you do?
Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб виділи ми, та й вірували Тобі? Що чиниш?
31 Our fathers ate the manna in the wilderness. As it is written, ‘He gave them bread out of heaven to eat.’”
Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.
32 Jesus therefore said to them, “Most certainly, I tell you, it wasn’t Moses who gave you the bread out of heaven, but my Father gives you the true bread out of heaven.
Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.
33 For the bread of God is that which comes down out of heaven and gives life to the world.”
Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, і життє дає сьвітові.
34 They said therefore to him, “Lord, always give us this bread.”
Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.
35 Jesus said to them, “I am the bread of life. Whoever comes to me will not be hungry, and whoever believes in me will never be thirsty.
Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.
36 But I told you that you have seen me, and yet you don’t believe.
Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.
37 All those whom the Father gives me will come to me. He who comes to me I will in no way throw out.
Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.
38 For I have come down from heaven, not to do my own will, but the will of him who sent me.
Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.
39 This is the will of my Father who sent me, that of all he has given to me I should lose nothing, but should raise him up at the last day.
Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нічого, а воскресив його останнього дня.
40 This is the will of the one who sent me, that everyone who sees the Son and believes in him should have eternal life; and I will raise him up at the last day.” (aiōnios g166)
Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав житте вічне, і я воскрешу його останнього дня. (aiōnios g166)
41 The Jews therefore murmured concerning him, because he said, “I am the bread which came down out of heaven.”
Миркали [відказували] тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;
42 They said, “Isn’t this Jesus, the son of Joseph, whose father and mother we know? How then does he say, ‘I have come down out of heaven’?”
і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й Матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?
43 Therefore Jesus answered them, “Don’t murmur among yourselves.
Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.
44 No one can come to me unless the Father who sent me draws him; and I will raise him up in the last day.
Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.
45 It is written in the prophets, ‘They will all be taught by God.’ Therefore everyone who hears from the Father and has learned, comes to me.
Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.
46 Not that anyone has seen the Father, except he who is from God. He has seen the Father.
Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.
Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічне. (aiōnios g166)
48 I am the bread of life.
Я хлїб життя.
49 Your fathers ate the manna in the wilderness and they died.
Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.
50 This is the bread which comes down out of heaven, that anyone may eat of it and not die.
Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.
51 I am the living bread which came down out of heaven. If anyone eats of this bread, he will live forever. Yes, the bread which I will give for the life of the world is my flesh.” (aiōn g165)
Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тіло моє, що я дам за життє сьвіту. (aiōn g165)
52 The Jews therefore contended with one another, saying, “How can this man give us his flesh to eat?”
Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тіло їсти?
53 Jesus therefore said to them, “Most certainly I tell you, unless you eat the flesh of the Son of Man and drink his blood, you don’t have life in yourselves.
Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тіла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.
54 He who eats my flesh and drinks my blood has eternal life, and I will raise him up at the last day. (aiōnios g166)
Хто їсть тіло моє і пє мою кров, має життє вічне, і я воскрешу його останнього дня. (aiōnios g166)
55 For my flesh is food indeed, and my blood is drink indeed.
Тїло моє справді єсть їжа, а кров моя справді єсть напиток.
56 He who eats my flesh and drinks my blood lives in me, and I in him.
Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.
57 As the living Father sent me, and I live because of the Father, so he who feeds on me will also live because of me.
Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.
58 This is the bread which came down out of heaven—not as our fathers ate the manna and died. He who eats this bread will live forever.” (aiōn g165)
Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік. (aiōn g165)
59 He said these things in the synagogue, as he taught in Capernaum.
Се Він глаголав у школі, навчаючи в Капернаумі.
60 Therefore many of his disciples, when they heard this, said, “This is a hard saying! Who can listen to it?”
Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?
61 But Jesus knowing in himself that his disciples murmured at this, said to them, “Does this cause you to stumble?
Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?
62 Then what if you would see the Son of Man ascending to where he was before?
Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?
63 It is the spirit who gives life. The flesh profits nothing. The words that I speak to you are spirit, and are life.
Се дух, що оживлює; тіло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.
64 But there are some of you who don’t believe.” For Jesus knew from the beginning who they were who didn’t believe, and who it was who would betray him.
Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.
65 He said, “For this cause I have said to you that no one can come to me, unless it is given to him by my Father.”
І рече: Тим глаголав вам, що ніхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.
66 At this, many of his disciples went back and walked no more with him.
Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.
67 Jesus said therefore to the twelve, “You don’t also want to go away, do you?”
Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?
68 Simon Peter answered him, “Lord, to whom would we go? You have the words of eternal life. (aiōnios g166)
Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього, (aiōnios g166)
69 We have come to believe and know that you are the Christ, the Son of the living God.”
і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.
70 Jesus answered them, “Didn’t I choose you, the twelve, and one of you is a devil?”
Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? А один з вас диявол.
71 Now he spoke of Judas, the son of Simon Iscariot, for it was he who would betray him, being one of the twelve.
Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.
