John 11
1 Now a certain man was sick, Lazarus from Bethany, of the village of Mary and her sister, Martha.
Був один хворий [чоловік, на ім’я] Лазар, з Віфанії, села, де жила Марія та її сестра Марта.
2 It was that Mary who had anointed the Lord with ointment and wiped his feet with her hair, whose brother Lazarus was sick.
Марія була жінкою, яка помазала Господа миром і обтерла Йому ноги своїм волоссям. Хворий був її братом.
3 The sisters therefore sent to him, saying, “Lord, behold, he for whom you have great affection is sick.”
Сестри послали передати Ісусові: ―Господи, той, кого Ти любиш, захворів.
4 But when Jesus heard it, he said, “This sickness is not to death, but for the glory of God, that God’s Son may be glorified by it.”
Почувши це, Ісус сказав: ―Ця хвороба не на смерть, а на славу Божу, щоб Син Божий був прославлений через неї.
5 Now Jesus loved Martha, and her sister, and Lazarus.
Ісус любив Марту, її сестру та Лазаря.
6 When therefore he heard that he was sick, he stayed two days in the place where he was.
Однак коли Він почув, що [Лазар] хворий, то залишився там, де був, ще два дні.
7 Then after this he said to the disciples, “Let’s go into Judea again.”
Потім сказав [Своїм] учням: ―Підемо знову в Юдею.
8 The disciples asked him, “Rabbi, the Jews were just trying to stone you. Are you going there again?”
Учні сказали Йому: ―Равві, ще недавно юдеї намагалися побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?
9 Jesus answered, “Aren’t there twelve hours of daylight? If a man walks in the day, he doesn’t stumble, because he sees the light of this world.
Ісус відповів: ―Чи не дванадцять годин має день? Якщо хтось ходить удень, не спотикається, бо бачить світло цього світу.
10 But if a man walks in the night, he stumbles, because the light isn’t in him.”
А той, хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла в ньому.
11 He said these things, and after that, he said to them, “Our friend Lazarus has fallen asleep, but I am going so that I may awake him out of sleep.”
Сказавши це, Він додав: ―Наш друг Лазар заснув, але Я йду розбудити Його.
12 The disciples therefore said, “Lord, if he has fallen asleep, he will recover.”
Його учні сказали: ―Господи, якщо спить, то одужає.
13 Now Jesus had spoken of his death, but they thought that he spoke of taking rest in sleep.
Ісус казав про його смерть, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
14 So Jesus said to them plainly then, “Lazarus is dead.
Тоді Ісус сказав їм прямо: ―Лазар помер.
15 I am glad for your sakes that I was not there, so that you may believe. Nevertheless, let’s go to him.”
Але Я радію за вас, що не був там, щоб ви повірили. А зараз підемо до нього.
16 Thomas therefore, who is called Didymus, said to his fellow disciples, “Let’s also go, that we may die with him.”
Тоді Фома, якого називали Близнюк, сказав іншим учням: ―Ходімо й ми та помремо з Ним!
17 So when Jesus came, he found that he had been in the tomb four days already.
Прийшовши туди, Ісус довідався, що [Лазар] уже чотири дні в гробі.
18 Now Bethany was near Jerusalem, about fifteen stadia away.
Віфанія була близько до Єрусалима, приблизно п’ятнадцять стадіїв.
19 Many of the Jews had joined the women around Martha and Mary, to console them concerning their brother.
Багато юдеїв прийшли до Марії та Марти, щоб втішити їх після [смерті] брата.
20 Then when Martha heard that Jesus was coming, she went and met him, but Mary stayed in the house.
Коли Марта почула, що прийшов Ісус, вона вийшла зустріти Його, а Марія залишилася в домі.
21 Therefore Martha said to Jesus, “Lord, if you would have been here, my brother wouldn’t have died.
Марта сказала Ісусові: ―Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би.
22 Even now I know that whatever you ask of God, God will give you.”
Але й тепер знаю: Бог дасть Тобі, що лише попросиш у Бога.
23 Jesus said to her, “Your brother will rise again.”
Ісус сказав їй: ―Твій брат воскресне.
24 Martha said to him, “I know that he will rise again in the resurrection at the last day.”
Марта відповіла: ―Я знаю, що він воскресне при воскресінні останнього дня.
25 Jesus said to her, “I am the resurrection and the life. He who believes in me will still live, even if he dies.
Ісус сказав їй: ―Я – воскресіння й життя. Той, хто вірить у Мене, навіть якщо помре, буде жити.
І кожен, хто живе й вірить у Мене, ніколи не помре. Ти віриш у це? (aiōn g165)
27 She said to him, “Yes, Lord. I have come to believe that you are the Christ, God’s Son, he who comes into the world.”
Вона сказала: ―Так, Господи, я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Який прийшов у світ.
28 When she had said this, she went away and called Mary, her sister, secretly, saying, “The Teacher is here and is calling you.”
Сказавши це, вона пішла, потай покликала свою сестру Марію й сказала їй: «Учитель тут, Він кличе тебе».
29 When she heard this, she arose quickly and went to him.
Почувши це, Марія швидко встала й вийшла до Нього.
30 Now Jesus had not yet come into the village, but was in the place where Martha met him.
Ісус ще не увійшов до села, а був там, де Його зустріла Марта.
31 Then the Jews who were with her in the house and were consoling her, when they saw Mary, that she rose up quickly and went out, followed her, saying, “She is going to the tomb to weep there.”
Юдеї, які були з нею в домі та втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, пішли за нею. Вони гадали, що вона пішла до гробу, щоб там плакати.
32 Therefore when Mary came to where Jesus was and saw him, she fell down at his feet, saying to him, “Lord, if you would have been here, my brother wouldn’t have died.”
Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала до Його ніг і сказала Йому: ―Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би.
33 When Jesus therefore saw her weeping, and the Jews weeping who came with her, he groaned in the spirit and was troubled,
Ісус, побачивши, що вона плаче, і юдеї, які прийшли з нею, теж плачуть, був глибоко зворушений в дусі та засмутився.
34 and said, “Where have you laid him?” They told him, “Lord, come and see.”
Він запитав: ―Куди ви його поклали? Йому відповіли: ―Господи, іди та подивись!
35 Jesus wept.
Ісус заплакав.
36 The Jews therefore said, “See how much affection he had for him!”
Тоді юдеї сказали: «Дивись, як Він любив його».
37 Some of them said, “Couldn’t this man, who opened the eyes of him who was blind, have also kept this man from dying?”
Але деякі казали: «Невже Той, Хто відкрив очі сліпому, не міг зробити, щоб цей чоловік не помер?»
38 Jesus therefore, again groaning in himself, came to the tomb. Now it was a cave, and a stone lay against it.
Ісус знов відчув зворушення в Собі й пішов до гробу. Це була печера, до якої був привалений камінь.
39 Jesus said, “Take away the stone.” Martha, the sister of him who was dead, said to him, “Lord, by this time there is a stench, for he has been dead four days.”
Ісус звелів: ―Відваліть камінь. Марта, сестра померлого, сказала: ―Господи, вже чути неприємний запах, бо пройшло чотири дні.
40 Jesus said to her, “Didn’t I tell you that if you believed, you would see God’s glory?”
Ісус сказав: ―Хіба Я не казав тобі, що коли будеш вірити, побачиш славу Божу?
41 So they took away the stone from the place where the dead man was lying. Jesus lifted up his eyes and said, “Father, I thank you that you listened to me.
Коли забрали камінь, Ісус подивився на небо й сказав: «Отче, дякую Тобі, що Ти почув Мене.
42 I know that you always listen to me, but because of the multitude standing around I said this, that they may believe that you sent me.”
Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, але Я сказав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що Ти послав Мене».
43 When he had said this, he cried with a loud voice, “Lazarus, come out!”
І, сказавши це, голосно промовив: «Лазарю, вийди сюди!»
44 He who was dead came out, bound hand and foot with wrappings, and his face was wrapped around with a cloth. Jesus said to them, “Free him, and let him go.”
Померлий вийшов. Його руки та ноги були обмотані тканиною, а обличчя обв’язане хустиною. Ісус сказав: ―Розв’яжіть його, і нехай він іде.
45 Therefore many of the Jews who came to Mary and saw what Jesus did believed in him.
Багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього.
46 But some of them went away to the Pharisees and told them the things which Jesus had done.
Але деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли, що зробив Ісус.
47 The chief priests therefore and the Pharisees gathered a council, and said, “What are we doing? For this man does many signs.
Тоді первосвященники та фарисеї скликали Синедріон і сказали: ―Що нам робити? Цей Чоловік робить багато знамень.
48 If we leave him alone like this, everyone will believe in him, and the Romans will come and take away both our place and our nation.”
Якщо ми залишимо Його так, то всі повірять у Нього, і прийдуть римляни та знищать це місце й народ.
49 But a certain one of them, Caiaphas, being high priest that year, said to them, “You know nothing at all,
Тоді один із них, [на ім’я] Каяфа, який був первосвященником того року, сказав їм: ―Ви нічого не знаєте.
50 nor do you consider that it is advantageous for us that one man should die for the people, and that the whole nation not perish.”
Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб один Чоловік помер за народ, ніж щоб увесь народ загинув?
51 Now he didn’t say this of himself, but being high priest that year, he prophesied that Jesus would die for the nation,
Він сказав це не від себе, але, будучи того року первосвященником, він пророкував, що Ісус має померти за народ,
52 and not for the nation only, but that he might also gather together into one the children of God who are scattered abroad.
і не тільки за народ, але й щоб зібрати в одне розсіяних дітей Божих.
53 So from that day forward they took counsel that they might put him to death.
Отже, від цього дня вони змовилися вбити Його.
54 Jesus therefore walked no more openly among the Jews, but departed from there into the country near the wilderness, to a city called Ephraim. He stayed there with his disciples.
Тому Ісус не ходив відкрито серед юдеїв, а пішов звідти до околиць біля пустелі, у місто, яке називається Єфрем. Там перебував з учнями.
55 Now the Passover of the Jews was at hand. Many went up from the country to Jerusalem before the Passover, to purify themselves.
Наближалася юдейська Пасха, і багато [людей] з усього краю йшли до Єрусалима для очищення перед Пасхою.
56 Then they sought for Jesus and spoke with one another as they stood in the temple, “What do you think—that he isn’t coming to the feast at all?”
Вони шукали Ісуса й, стоячи в Храмі, казали одне до одного: «Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?»
57 Now the chief priests and the Pharisees had commanded that if anyone knew where he was, he should report it, that they might seize him.
Але первосвященники та фарисеї дали наказ: якщо хтось дізнається, де Він перебуває, нехай повідомить їх, щоб вони схопили Його.
