Psalms 44
1 For the Chief Musician. By the sons of Korah. A contemplative psalm. We have heard with our ears, God; our fathers have told us what work you did in their days, in the days of old.
Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
2 You drove out the nations with your hand, but you planted them. You afflicted the peoples, but you spread them abroad.
Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
3 For they didn’t get the land in possession by their own sword, neither did their own arm save them; but your right hand, your arm, and the light of your face, because you were favourable to them.
Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
4 God, you are my King. Command victories for Jacob!
Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
5 Through you, we will push down our adversaries. Through your name, we will tread down those who rise up against us.
З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
6 For I will not trust in my bow, neither will my sword save me.
Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
7 But you have saved us from our adversaries, and have shamed those who hate us.
Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
8 In God we have made our boast all day long. We will give thanks to your name forever. (Selah)
Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
9 But now you rejected us, and brought us to dishonour, and don’t go out with our armies.
Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
10 You make us turn back from the adversary. Those who hate us take plunder for themselves.
Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
11 You have made us like sheep for food, and have scattered us amongst the nations.
Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
12 You sell your people for nothing, and have gained nothing from their sale.
Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
13 You make us a reproach to our neighbours, a scoffing and a derision to those who are around us.
Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
14 You make us a byword amongst the nations, a shaking of the head amongst the peoples.
Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
15 All day long my dishonour is before me, and shame covers my face,
Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
16 at the taunt of one who reproaches and verbally abuses, because of the enemy and the avenger.
через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
17 All this has come on us, yet we haven’t forgotten you. We haven’t been false to your covenant.
Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
18 Our heart has not turned back, neither have our steps strayed from your path,
Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
19 though you have crushed us in the haunt of jackals, and covered us with the shadow of death.
Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
20 If we have forgotten the name of our God, or spread out our hands to a strange god,
Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
21 won’t God search this out? For he knows the secrets of the heart.
хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
22 Yes, for your sake we are killed all day long. We are regarded as sheep for the slaughter.
Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
23 Wake up! Why do you sleep, Lord? Arise! Don’t reject us forever.
Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
24 Why do you hide your face, and forget our affliction and our oppression?
Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
25 For our soul is bowed down to the dust. Our body clings to the earth.
Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
26 Rise up to help us. Redeem us for your loving kindness’ sake.
Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
