Job 10
1 “My soul is weary of my life. I will give free course to my complaint. I will speak in the bitterness of my soul.
Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
2 I will tell God, ‘Do not condemn me. Show me why you contend with me.
Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
3 Is it good to you that you should oppress, that you should despise the work of your hands, and smile on the counsel of the wicked?
Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
4 Do you have eyes of flesh? Or do you see as man sees?
Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
5 Are your days as the days of mortals, or your years as man’s years,
Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
6 that you enquire after my iniquity, and search after my sin?
що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
7 Although you know that I am not wicked, there is no one who can deliver out of your hand.
хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
8 “‘Your hands have framed me and fashioned me altogether, yet you destroy me.
Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
9 Remember, I beg you, that you have fashioned me as clay. Will you bring me into dust again?
Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
10 Haven’t you poured me out like milk, and curdled me like cheese?
Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
11 You have clothed me with skin and flesh, and knit me together with bones and sinews.
Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
12 You have granted me life and loving kindness. Your visitation has preserved my spirit.
Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
13 Yet you hid these things in your heart. I know that this is with you:
А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
14 if I sin, then you mark me. You will not acquit me from my iniquity.
якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
15 If I am wicked, woe to me. If I am righteous, I still will not lift up my head, being filled with disgrace, and conscious of my affliction.
Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
16 If my head is held high, you hunt me like a lion. Again you show yourself powerful to me.
А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
17 You renew your witnesses against me, and increase your indignation on me. Changes and warfare are with me.
поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
18 “‘Why, then, have you brought me out of the womb? I wish I had given up the spirit, and no eye had seen me.
І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
19 I should have been as though I had not been. I should have been carried from the womb to the grave.
як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
20 Aren’t my days few? Stop! Leave me alone, that I may find a little comfort,
Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
21 before I go where I will not return from, to the land of darkness and of the shadow of death;
поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
22 the land dark as midnight, of the shadow of death, without any order, where the light is as midnight.’”
до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
