James 4
1 Where do wars and fightings amongst you come from? Don’t they come from your pleasures that war in your members?
Звідки ві́йни та свари між вами? Чи не звідси, — від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють?
2 You lust, and don’t have. You murder and covet, and can’t obtain. You fight and make war. You don’t have, because you don’t ask.
Бажаєте ви — та й не маєте, убиваєте й за́здрите — та досягнути не можете, сва́ритеся та воюєте — та не маєте, бо не проха́єте,
3 You ask, and don’t receive, because you ask with wrong motives, so that you may spend it on your pleasures.
прохаєте — та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розко́ші свої.
4 You adulterers and adulteresses, don’t you know that friendship with the world is hostility towards God? Whoever therefore wants to be a friend of the world makes himself an enemy of God.
Перелю́бники та перелю́бниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом — то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові при́ятелем, той ворогом Божим стається.
5 Or do you think that the Scripture says in vain, “The Spirit who lives in us yearns jealously”?
Чи ви ду́маєте, що даремно Писа́ння говорить: „Жада́є аж до за́здрости Дух, що в нас пробуває“?
6 But he gives more grace. Therefore it says, “God resists the proud, but gives grace to the humble.”
Та ще більшу благода́ть дає, через що й промовляє: „Бог противиться гордим, а смиренним дає благода́ть“.
7 Be subject therefore to God. Resist the devil, and he will flee from you.
Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, — то й утече він від вас.
8 Draw near to God, and he will draw near to you. Cleanse your hands, you sinners. Purify your hearts, you double-minded.
Набли́зьтесь до Бога, то й Бог набли́зиться до вас. Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні!
9 Lament, mourn, and weep. Let your laughter be turned to mourning and your joy to gloom.
Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум!
10 Humble yourselves in the sight of the Lord, and he will exalt you.
У покорі́ться перед Господнім лицем, — і Він вас підійме!
11 Don’t speak against one another, brothers. He who speaks against a brother and judges his brother, speaks against the law and judges the law. But if you judge the law, you are not a doer of the law but a judge.
Не обмовляйте, брати, один о́дного! Бо хто брата свого обмовляє або судить брата, той Зако́на обмовляє та судить Зако́на. А коли ти Зако́на осуджуєш, то ти не викона́вець Закона, але суддя.
12 Only one is the lawgiver, who is able to save and to destroy. But who are you to judge another?
Один Законода́вець і Суддя, що може спасти й погубити. А ти хто такий, що осуджуєш ближнього?
13 Come now, you who say, “Today or tomorrow let’s go into this city and spend a year there, trade, and make a profit.”
А ну тепер ви, що говорите: „Сьогодні чи взавтра ми пі́дем у те чи те місто, і там рік проживе́мо, та бу́демо торгувати й заробляти“,
14 Yet you don’t know what your life will be like tomorrow. For what is your life? For you are a vapour that appears for a little time and then vanishes away.
ви, що не відаєте, що́ трапиться взавтра, — яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з'явля́ється, а потім зникає!
15 For you ought to say, “If the Lord wills, we will both live, and do this or that.”
Замість того, щоб вам говорити: „Як схоче Госпо́дь та бу́демо живі, то зробимо це або те“.
16 But now you glory in your boasting. All such boasting is evil.
А тепер ви хва́литеся в своїх го́рдощах, — лиха́ всяка подібна хвальба́!
17 To him therefore who knows to do good and doesn’t do it, to him it is sin.
Отож, хто знає, як чинити добро, та не чинить, — той має гріх!
