Romans 14
1 I now pass to another subject. Receive as a friend a man whose faith is weak, but not for the purpose of deciding mere matters of opinion.
Щиро приймайте слабкого у вірі, без суперечок про спірні думки.
2 One man's faith allows him to eat anything, while a man of weaker faith eats nothing but vegetables.
Один вірить, що можна їсти все, а інший, слабкий у вірі, їсть лише овочі.
3 Let not him who eats certain food look down upon him who abstains from it, nor him who abstains from it find fault with him who eats it; for God has received both of them.
Той, хто їсть [усе без розбору], не повинен зневажати того, хто не їсть, а той, хто не їсть [усього], не повинен судити того, хто їсть, адже Бог його прийняв.
4 Who are you that you should find fault with the servant of another? Whether he stands or falls is a matter which concerns his own master. But stand he will; for the Master can give him power to stand.
Хто ти, щоб судити чужого слугу? Його господар [вирішує], стоїть він чи падає. Але він буде стояти, бо Господь здатний підтримати його.
5 One man esteems one day more highly than another; another esteems all days alike. Let every one be thoroughly convinced in his own mind.
Хтось вважає один день важливішим від іншого, а хтось вважає всі дні [однаковими]. Нехай кожний тримається свого переконання.
6 He who regards the day as sacred, so regards it for the Master's sake; and he who eats certain food eats it for the Master's sake, for he gives thanks to God; and he who refrains from eating it refrains for the Master's sake, and he also gives thanks to God.
Хто вважає один день [особливим], робить це для Господа. Хто їсть м’ясо, той робить це для Господа, бо дякує Богові; і хто не їсть, той теж робить це для Господа й дякує Богові.
7 For not one of us lives to himself, and not one dies to himself.
Бо ніхто з нас не живе для себе й ніхто з нас не помирає для себе.
8 If we live, we live to the Lord: if we die, we die to the Lord. So whether we live or die, we belong to the Lord.
Якщо ми живемо, живемо для Господа, і якщо вмираємо, вмираємо для Господа. Отже, чи живемо, чи вмираємо, ми належимо Господеві.
9 For this was the purpose of Christ's dying and coming to life--namely that He might be Lord both of the dead and the living.
Бо саме для цього Христос помер і воскрес, щоб бути Господом як мертвих, так і живих.
10 But you, why do you find fault with your brother? Or you, why do you look down upon your brother? We shall all stand before God to be judged;
Тоді чому ти осуджуєш свого брата? Або чому ти зневажаєш свого брата? Адже всі ми будемо стояти перед судом Божим.
11 for it is written, "'As I live,' says the Lord, 'to Me every knee shall bow, and every tongue shall make confession to God.'"
Бо написано: «Як Я живу, – промовляє Господь, – так кожне коліно схилиться переді Мною і кожен язик визнає Бога».
12 So we see that every one of us will give account of himself to God.
Тож кожен із нас відповідатиме за себе перед Богом.
13 Therefore let us no longer judge one another; but, instead of that, you should come to this judgement--that we must not put a stumbling-block in our brother's path, nor anything to trip him up.
Тому не будемо осуджувати одне одного. Краще постановіть не ставити жодної перешкоди чи спокуси братові.
14 As one who lives in union with the Lord Jesus, I know and am certain that in its own nature no food is 'impure'; but if people regard any food as impure, to them it is.
Я знаю й повністю переконаний у Господі Ісусі, що нічого не є нечистим саме по собі. Але якщо хтось вважає щось нечистим, то для того це нечисте.
15 If your brother is pained by the food you are eating, your conduct is no longer controlled by love. Take care lest, by the food you eat, you lead to ruin a man for whom Christ died.
Якщо твій брат засмучений через твою їжу, то ти більше не дієш по любові. Не знищуй своєю їжею того, за кого помер Христос.
16 Therefore do not let the boon which is yours in common be exposed to reproach.
Не [допускайте], щоб зневажалося те добре, що у вас є.
17 For the Kingdom of God does not consist of eating and drinking, but of right conduct, peace and joy, through the Holy Spirit;
Бо Царство Боже – це не їжа та пиття, а праведність, мир та радість у Святому Дусі,
18 and whoever in this way devotedly serves Christ, God takes pleasure in him, and men highly commend him.
бо кожен, хто служить Христу таким чином, той до вподоби Богові й шанований людьми.
19 Therefore let us aim at whatever makes for peace and mutual upbuilding of character.
Отже, дбаймо про те, що веде до миру та взаємного збудування.
20 Do not for food's sake be throwing down God's work. All food is pure; but a man is in the wrong if his food is a snare to others.
Не руйнуйте Божого діла заради їжі. Уся їжа чиста, але погано, якщо людина їсть так, що спричиняє цим комусь спотикання.
21 The right course is to forego eating meat or drinking wine or doing anything that tends to your brother's fall.
Краще не їсти м’яса, не пити вина й не робити чогось, через що брат твій спотикається, спокушається чи слабне.
22 As for you and your faith, keep your faith to yourself in the presence of God. The man is to be congratulated who does not pronounce judgement on himself in what his actions sanction.
Отже, віру, яку ти маєш, зберігай між собою і Богом. Блаженний той, хто не засуджує себе за власне рішення.
23 But he who has misgivings and yet eats meat is condemned already, because his conduct is not based on faith; for all conduct not based on faith is sinful.
Але хто має сумніви, коли їсть, той вже засуджений, бо [поводиться] не відповідно до віри, а все, що не від віри, – це гріх.
