Matthew 22
1 Again Jesus spoke to them in figurative language.
І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
2 "The Kingdom of the Heavens," He said, "may be compared to a king who celebrated the marriage of his son,
Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
3 and sent his servants to call the invited guests to the wedding, but they were unwilling to come.
і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
4 "Again he sent other servants with a message to those who were invited. "'My breakfast is now ready," he said, 'my bullocks and fat cattle are killed, and every preparation is made: come to the wedding.'
Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідіть на весїллє.
5 "They however gave no heed, but went, one to his home in the country, another to his business;
Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
6 and the rest seized the king's servants, maltreated them, and murdered them.
а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
7 So the king's anger was stirred, and he sent his troops and destroyed those murderers and burnt their city.
Цар же, почувши, прогнівив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
8 Then he said to his servants, "'The wedding banquet is ready, but those who were invited were unworthy of it.
Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
9 Go out therefore to the crossroads, and everybody you meet invite to the wedding.'
Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
10 "So they went out into the roads and gathered together all they could find, both bad and good, and the banqueting hall was filled with guests.
І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
11 "Now the king came in to see the guests; and among them he discovered one who was not wearing a wedding-robe.
Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїлню одежу;
12 "'My friend,' he said, 'how is it that you came in here without a wedding robe?'
і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїлньої одежі? Він же мовчав,
13 "The man stood speechless. Then the king said to the servants, "'Bind him hand and foot and fling him into the darkness outside: there will be the weeping aloud and the gnashing of teeth.'
Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
14 "For there are many called, but few chosen."
Багато бо званих, мало ж вибраних.
15 Then the Pharisees went and consulted together how they might entrap Him in His conversation.
Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
16 So they sent to Him their disciples together with the Herodians; who said, "Teacher, we know that you are truthful and that you faithfully teach God's truth; and that no fear of man misleads you, for you are not biased by men's wealth or rank.
І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий вси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
17 Give us your judgement therefore: is it allowable for us to pay a poll-tax to Caesar, or not?"
Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
18 Perceiving their wickedness, Jesus replied, "Why are you hypocrites trying to ensnare me?
Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокутуєте, лицеміри?
19 Show me the tribute coin." And they brought Him a shilling.
Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
20 "Whose likeness and inscription," He asked, "is this?"
І рече до них: Чиє обличче се й надпись?
21 "Caesar's," they replied. "Pay therefore," He rejoined, "what is Caesar's to Caesar; and what is God's to God."
Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
22 They heard this, and were astonished; then left Him, and went their way.
І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
23 On the same day a party of Sadducees came to Him, contending that there is no resurrection. And they put this case to Him.
Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
24 "Teacher," they said, "Moses enjoined, 'If a man die childless, his brother shall marry his widow, and raise up a family for him.'
говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
25 Now we had among us seven brothers. The eldest of them married, but died childless, leaving his wife to his brother.
Було ж у нас сім братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши васїння, покинув жінку свою братові своєму;
26 So also did the second and the third, down to the seventh,
так само й другий брат, і третїй аж до семого.
27 till the woman also died, after surviving them all.
Опісля ж усїх умерла й жінка.
28 At the Resurrection, therefore, whose wife of the seven will she be? for they all married her."
Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
29 The reply of Jesus was, "You are in error, through ignorance of the Scriptures and of the power of God.
Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання анї сили Божої.
30 For in the Resurrection, men neither marry nor are women given in marriage, but they are like angels in Heaven.
Бо в воскресенню не женять ся нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
31 But as to the Resurrection of the dead, have you never read what God says to you,
Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
32 'I am the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob'? He is not the God of dead, but of living men."
Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
33 All the crowd heard this, and were filled with amazement at His teaching.
І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
34 Now the Pharisees came up when they heard that He had silenced the Sadducees,
Фарисеї ж, почувши, що Вів примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
35 and one of them, an expounder of the Law, asked Him as a test question,
І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
36 "Teacher, which is the greatest Commandment in the Law?"
Учителю, котора заповідь велика в законі?
37 "'Thou shalt love the Lord thy God,'" He answered, "'with thy whole heart, thy whole soul, thy whole mind.'
Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
38 This is the greatest and foremost Commandment.
Се перва й велика заповідь.
39 And the second is similar to it: 'Thou shalt love thy fellow man as much as thyself.'
Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
40 The whole of the Law and the Prophets is summed up in these two Commandments."
На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
41 While the Pharisees were still assembled there, Jesus put a question to them.
Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
42 "What think you about the Christ," He said, "whose son is He?" "David's," they replied.
глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
43 "How then," He asked, "does David, taught by the Spirit, call Him Lord, when he says,
Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
44 "'The Lord said to my Lord, sit at My right hand until I have put thy foes beneath thy feet'?
Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
45 "If therefore David calls Him Lord, how can He be his son?"
Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
46 No one could say a word in reply, nor from that day did any one venture again to put a question to Him.
І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його ніколи.
