Matthew 15
1 Then there came to Jesus a party of Pharisees and Scribes from Jerusalem, who inquired,
Тоді прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:
2 "Why do your disciples transgress the tradition of the Elders by not washing their hands before meals?"
Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
3 "Why do you, too," He retorted, "transgress God's commands for the sake of your tradition?
Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
4 For God said, 'Honour thy father and thy mother'; and 'Let him who reviles father or mother be certainly put to death';
Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матір, і: Хто лає батька або матір, нехай умре смертю.
5 but you--this is what you say: 'If a man says to his father or mother, That is consecrated, whatever it is, which otherwise you should have received from me--
Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
6 he shall be absolved from honouring his father'; and so you have abrogated God's Word for the sake of your tradition.
той може не поважати батька свого або матери своєї. І знівечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
7 Hypocrites! well did Isaiah prophesy of you,
Лицеміри, добре прорік про вас Ісаія, глаголючи:
8 "'This is a People who honour Me with their lips, while their heart is far away from Me;
Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
9 but it is in vain they worship Me, while they lay down precepts which are mere human rules.'"
Та марно вони поклоняють ся мені, навчаючи наук заповідей чоловічих.
10 Then, when He had called the people to Him, Jesus said, "Hear and understand.
І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
11 It is not what goes into a man's mouth that defiles him; but it is what comes out of his mouth--that defiles a man."
Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст те сквернить чоловіка.
12 Then His disciples came and said to Him, "Do you know that the Pharisees were greatly shocked when they heard those words?"
Приступивши тоді ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
13 "Every plant," He replied, "which my Heavenly Father has not planted will be rooted up.
Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
14 Leave them alone. They are blind guides of the blind; and if a blind man leads a blind man, both will fall into some pit."
Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
15 "Explain to us this figurative language," said Peter.
Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
16 "Are even you," He answered, "still without intellingence?
Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
17 Do you not understand that whatever enters the mouth passes into the stomach and is afterwards ejected from the body?
Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
18 But the things that come out of the mouth proceed from the heart, and it is these that defile the man.
а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
19 For out of the heart proceed wicked thoughts, murder, adultery, fornication, theft, perjury, impiety of speech.
Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, бдуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
20 These are the things which defile the man; but eating with unwashed hands does not defile."
Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
21 Leaving that place, Jesus withdrew into the vicinity of Tyre and Sidon.
Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
22 Here a Canaanitish woman of the district came out and persistently cried out, "Sir, Son of David, pity me; my daughter is cruelly harassed by a demon."
Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
23 But He answered her not a word. Then the disciples interposed, and begged Him, saying, "Send her away because she keeps crying behind us."
Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
24 "I have only been sent to the lost sheep of the house of Israel," He replied.
Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
25 Then she came and threw herself at His feet and entreated Him. "O Sir, help me," she said.
Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи мені.
26 "It is not right," He said, "to take the children's bread and throw it to the dogs."
Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
27 "Be it so, Sir," she said, "for even the dogs eat the scraps which fall from their masters' tables."
А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
28 "O woman," replied Jesus, "great is your faith: be it done to you as you desire." And from that moment her daughter was restored to health.
Тоді озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.
29 Again, moving thence, Jesus went along by the Lake of Galilee; and ascending the hill, He sat down there.
І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сів там.
30 Soon great crowds came to Him, bringing with them those who were crippled in feet or hands, blind or dumb, and many besides, and they hastened to lay them at His feet. And He cured them,
І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, німих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
31 so that the people were amazed to see the dumb speaking, the maimed with their hands perfect, the lame walking, and the blind seeing; and they gave the glory to the God of Israel.
так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.
32 But Jesus called His disciples to Him and said, "My heart yearns over this mass of people, for it is now the third day that they have been with me and they have nothing to eat. I am unwilling to send them away hungry, lest they should faint on the road."
Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозі.
33 "Where can we," asked the disciples, "get bread enough in this remote place to satisfy so vast a multitude?"
І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?
34 "How many loaves have you?" Jesus asked. "Seven," they said, "and a few small fish."
І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
35 So He bade all the people sit down on the ground,
І звелїв народові посідати на землї.
36 and He took the seven loaves and the fish, and after giving thanks He broke them up and then distributed them to the disciples, and they to the people.
І, взявши сім хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
37 And they all ate and were satisfied. The broken portions that remained over they took up--seven full hampers.
І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
38 Those who ate were 4,000 adult men, without reckoning women and children.
А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дітей.
39 He then dismissed the people, went on board the boat, and came into the district of Magadan.
І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у гряниці Магдалські.
