Mark 5
1 So they arrived at the opposite shore of the Lake, in the country of the Gerasenes.
І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.
2 At once, on His landing, there came from the tombs to meet Him a man possessed by a foul spirit.
І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,
3 This man lived among the tombs, nor could any one now secure him even with a chain;
що домував між гробами, і навіть залїзами ніхто не міг його звязяти:
4 for many a time he had been left securely bound in fetters and chains, but afterwards the chains lay torn link from link, and the fetters in fragments, and there was no one strong enough to master him.
часто бо заковувано його в кайдани й заліза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й ніхто його не здолїв угамувати.
5 And constantly, day and night, he remained among the tombs or on the hills, shrieking, and mangling himself with sharp stones.
І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.
6 And when he saw Jesus in the distance, he ran and threw himself at His feet,
Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,
7 crying out in a loud voice, "What hast Thou to do with me, Jesus, Son of God Most High? In God's name I implore Thee not to torment me."
і, закричавши голосом великим, каже: Що мені й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
8 For He had said to him, "Foul spirit, come out of the man."
(Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка. )
9 Jesus also questioned him. "What is your name?" He said. "Legion," he replied, "for there are a host of us."
І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.
10 And he earnestly entreated Him not to send them away out of the country.
І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.
11 Feeding there, on the mountain slope, was a great herd of swine.
Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.
12 So they besought Jesus. "Send us to the swine," they said, "so that we may enter into them."
І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.
13 He gave them leave; and the foul spirits came out and entered into the swine, and the herd--about 2,000 in number--rushed headlong down the cliff into the Lake and were drowned in the Lake.
І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві, ) та й потонули в морі.
14 The swineherds fled, and spread the news in town and country. So the people came to see what it was that had happened;
А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городі і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.
15 and when they came to Jesus, they beheld the demoniac quietly seated, clothed and of sane mind--the man who had had the legion; and they were awe-stricken.
І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.
16 And those who had seen it told them the particulars of what had happened to the demoniac, and all about the swine.
І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свині.
17 Then they began entreating Him to depart from their district.
І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.
18 As He was embarking, the man who had been possessed asked permission to accompany Him.
І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.
19 But He would not allow it. "Go home to your family," He said, "and report to them all that the Lord has done for you, and the mercy He has shown you."
Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.
20 So the man departed, and related publicly everywhere in the Ten Towns all that Jesus had done for him; and all were astonished.
І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всі дивувались.
21 When Jesus had re-crossed in the boat to the other side, a vast multitude came crowding to Him; and He was on the shore of the Lake,
А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.
22 when there came one of the Wardens of the Synagogue--he was called Jair--who, on beholding Him, threw himself at His feet,
І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
23 and besought Him with many entreaties. "My little daughter," he said, "is at the point of death: I pray you come and lay your hands upon her, that she may recover and live."
і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
24 And Jesus went with him. And a dense crowd followed Him, and thronged Him on all sides.
І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.
25 Now a woman who for twelve years had suffered from haemorrhage,
Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
26 and had undergone many different treatments under a number of doctors and had spent all she had without receiving benefit but on the contrary growing worse,
і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дїзнала, а ще більш їй погіршало,
27 heard of Jesus. And she came in the crowd behind Him and touched His cloak;
почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
28 for she said, "If I but touch His clothes, I shall be cured."
Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
29 In a moment the flow of her blood ceased, and she felt in herself that her complaint was cured.
І зараз висохло жерело крові її і почула вона в тїлї, що спїлилась од недуги.
30 Immediately Jesus, well knowing that healing power had gone from within Him, turned round in the crowd and asked, "Who touched my clothes?"
І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
31 "You see the multitude pressing you on all sides," His disciples exclaimed, "and yet you ask, 'Who touched me?'"
І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
32 But He continued looking about to see the person who had done this,
І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
33 until the woman, frightened and trembling, knowing what had happened to her, came and threw herself at His feet, and told Him all the truth.
Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
34 "Daughter," He said, "your faith has cured you: go in peace, and be free from your complaint."
Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
35 While He is yet speaking, men come from the house to the Warden, and say, "Your daughter is dead: why trouble the Rabbi further?"
Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?
36 But Jesus, overhearing the words, said to the Warden, "Do not be afraid; only have faith."
Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
37 And He allowed no one to accompany Him except Peter and the brothers James and John.
І не дозволив нікому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
38 So they come to the Warden's house. Here He gazes on a scene of uproar, with people weeping aloud and wailing.
І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
39 He goes in. "Why all this outcry and loud weeping?" He asks; "the child is asleep, not dead."
І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
40 To this their reply is a scornful laugh. He, however, puts them all out, takes the child's father and mother and those He has brought with Him, and enters the room where the child lies.
І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матір дівчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дівча лежало.
41 Then, taking her by the hand, He says to her, "Talitha, koum;" that is to say, "Little girl, I command you to wake!"
Ї, взявши дівча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дівчинко, тобі глаголю: встань.
42 Instantly the little girl rises to her feet and begins to walk (for she was twelve years old). They were at once beside themselves with utter astonishment;
І зараз устало дівча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
43 but He gave strict injunctions that the matter should not be made known, and directed them to give her something to eat.
І пильно наказав їм, щоб ніхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.
