Luke 19
1 So He entered Jericho and was passing through the town.
І вийшовши проходив через Єрихон.
2 There was a man there called Zacchaeus, who was the local surveyor of taxes, and was wealthy.
І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
3 He was anxious to see what sort of man Jesus was; but he could not because of the crowd, for he was short in stature.
бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був вросту.
4 So he ran on in front and climbed up a mulberry tree to see Him; for He was about to pass that way.
побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись па Него; бо туди мав проходити.
5 As soon as Jesus came to the place, He looked up and said to him, "Zacchaeus, come down quickly, for I must stay at your house to-day."
як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогодні бо в дому твоїм треба мені бути.
6 So he came down in haste, and welcomed Him joyfully.
І злїз він боржш, і прийняв Його радїючи.
7 When they all saw this, they began to complain with indignation. "He has gone in to be the guest of a notorious sinner!" they said.
І бачивши всї, нарікала кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
8 Zacchaeus however stood up, and addressing the Lord said, "Here and now, Master, I give half my property to the poor, and if I have unjustly exacted money from any man, I pledge myself to repay to him four times the amount."
Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коди кого чим обидив, віддаю вчетверо.
9 Turning towards him, Jesus replied, "To-day salvation has come to this house, seeing that he too is a son of Abraham.
Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
10 For the Son of Man has come to seek and to save that which was lost."
прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
11 As they were listening to His words, He went on to teach them by a parable, because He was near to Jerusalem and they supposed that the Kingdom of God was going to appear immediately.
Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
12 So He said to them, "A man of noble family travelled to a distant country to obtain the rank of king, and to return.
Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
13 And he called ten of his servants and gave each of them a pound, instructing them to trade with the money during his absence.
Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
14 "Now his countrymen hated him, and sent a deputation after him to say, 'We are not willing that he should become our king.'
Мішане ж його ненавиділи його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над вами.
15 And upon his return, after he had obtained the sovereignty, he ordered those servants to whom he had given the money to be summoned before him, that he might learn their success in trading.
І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.
16 "So the first came and said, "'Sir, your pound has produced ten pounds more.'
Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
17 "'Well done, good servant,' he replied; 'because you have been faithful in a very small matter, be in authority over ten towns.'
І рече йому: Гаразд, добрий слуго. що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
18 "The second came, and said, "'Your pound, Sir, has produced five pounds.'
І приступив другий, кажучи; Пане, мина твоя зробила пять мин.
19 "So he said to this one also, "'And you, be the governor of five towns.'
Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
20 "The next came. "'Sir,' he said, 'here is your pound, which I have kept wrapt up in a cloth.
Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
21 For I was afraid of you, because you are a severe man: you take up what you did not lay down, and you reap what you did not sow.'
боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сіяв.
22 "'By your own words,' he replied, 'I will judge you, you bad servant. You knew me to be a severe man, taking up what I did not lay down, and reaping what I did not sow:
Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
23 why then did you not put my money into a bank, that when I came I might have received it back with interest?
а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, в лихвою виміг би його.
24 "And he said to those who stood by, "'Take the pound from him and give it to him who has the ten pounds.'
І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
25 ("They said to him, "'Sir, he already has ten pounds.')
І казали йому: Пане, має десять мин.
26 "'I tell you that to every one who has anything, more shall be given; and from him who has not anything, even what he has shall be taken away.
Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і що мав, візьметь ся від него.
27 But as for those enemies of mine who were unwilling that I should become their king, bring them here, and cut them to pieces in my presence.'"
А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведіть сюда, та й повбивайте передо мною.
28 After thus speaking, He journeyed onward, proceeding up to Jerusalem.
І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
29 And when he was come near Bethphage and Bethany, at the Mount called the Oliveyard, He sent two of the disciples on in front,
І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
30 saying to them, "Go into the village facing you. On entering it you will find an ass's foal tied up which no one has ever yet ridden: untie it, and bring it here.
глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него ніхто з людей ніколи не сідав. Одвязавши його, приведіть.
31 And if any one asks you, 'Why are you untying the colt?' simply say, 'The Master needs it.'"
І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
32 So those who were sent went and found things as He had told them.
Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
33 And while they were untying the colt the owners called out, "Why are you untying the colt?"
Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
34 and they replied, "The Master needs it."
Вони ж сказали: Господеві його треба.
35 Then they brought it to Jesus, and after throwing their outer garments on the colt they placed Jesus on it.
І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
36 So He rode on, while they carpeted the road with their garments.
Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозі.
37 And when He was now getting near Jerusalem, and descending the Mount of Olives, the whole multitude of the disciples began in their joy to praise God in loud voices for all the mighty deeds they had witnessed.
Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все мно-жество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
38 "Blessed is the King," they cried, "who comes in the name of the Lord: in Heaven peace, and glory in the highest realms."
говорячи: Благословен грядущий пар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
39 Thereupon some of the Pharisees in the crowd appealed to Him, saying, "Rabbi, reprove your disciples."
А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
40 "I tell you," He replied, "that if they became silent, the very stones would cry out."
І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
41 When He came into full view of the city, He wept aloud over it, and exclaimed,
І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
42 "O that at this time thou hadst known--yes even thou--what makes peace possible! But now it is hid from thine eyes.
глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
43 For the time is coming upon thee when thy foes will throw up around thee earthworks and a wall, investing thee and hemming thee in on every side.
Бо прийдуть дні на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
44 And they will dash thee to the ground and thy children within thee, and will not leave one stone upon another within thee; because thou hast not recognized the time of thy visitation."
І з землею зрівняють тебе з дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на камені; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
45 Then Jesus entered the Temple and proceeded to drive out the dealers.
І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
46 "It is written," He said, "'And My house shall be the House of Prayer,' but you have made it a robbers' cave."
глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
47 And day after day He taught in the Temple, while the High Priests and the Scribes were devising some means of destroying Him, as were also the leading men of the people.
І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
48 But they could not find any way of doing it, for the people all hung upon His lips.
І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него слухаючи.
