Luke 18
1 He also taught them by a parable that they must always pray and never lose heart.
Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
2 "In a certain town," He said, "there was a judge who had no fear of God and no respect for man.
глаголючи: Один суддя був у якомусь городі, й Бога ж бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
3 And in the same town was a widow who repeatedly came and entreated him, saying, "'Give me justice and stop my oppressor.'
Вдовиця ж була одна у городі тім, і прийшла до него, кажучи: Пометись за мене над противником моїм.
4 "For a time he would not, but afterwards he said to himself, "'Though I have neither reverence for God nor respect for man,
І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
5 yet because she annoys me I will give her justice, to prevent her from constantly coming to pester me.'"
то, що докучав менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
6 And the Lord said, "Hear those words of the unjust judge.
Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
7 And will not God avenge the wrongs of His own People who cry aloud to Him day and night, although He seems slow in taking action on their behalf?
Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
8 Yes, He will soon avenge their wrongs. Yet, when the Son of Man comes, will He find faith on earth?"
Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
9 And to some who relied on themselves as being righteous men, and looked down upon all others, He addressed this parable.
Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
10 "Two men went up to the Temple to pray," He said; "one being a Pharisee and the other a tax-gatherer.
Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
11 The Pharisee, standing erect, prayed as follows by himself: "'O God, I thank Thee that I am not like other people--I am not a thief nor a cheat nor an adulterer, nor do I even resemble this tax-gatherer.
фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
12 I fast twice a week. I pay the tithe on all my gains.'
Я пощу два рази на тиждень, і даю десятину з усього, що придбаю.
13 "But the tax-gatherer, standing far back, would not so much as lift his eyes to Heaven, but kept beating his breast and saying, "'O God, be reconciled to me, sinner that I am.'
А митник, оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
14 "I tell you that this man went home more thoroughly absolved from guilt than the other; for every one who uplifts himself will be humbled, but he who humbles himself will be uplifted."
Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
15 On one occasion people also brought with them their infants, for Him to touch them; but the disciples, noticing this, proceeded to find fault with them.
Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
16 Jesus however called the infants to Him. "Let the little children come to me," He said; "do not hinder them; for it is to those who are childlike that the Kingdom of God belongs.
Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
17 I tell you in solemn truth that, whoever does not receive the Kingdom of God like a little child will certainly not enter it."
Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
18 The question was put to Him by a Ruler: "Good Rabbi, what shall I do to inherit the Life of the Ages?" (aiōnios g166)
І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу. (aiōnios g166)
19 "Why do you call me good?" replied Jesus; "there is no one good but One, namely God.
Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один Бог.
20 You know the Commandments: 'Do not commit adultery;' 'Do not murder;' 'Do not steal;' 'Do not lie in giving evidence;' 'Honour thy father and thy mother.'"
Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
21 "All of those," he replied, "I have kept from my youth."
Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
22 On receiving this answer Jesus said to him, "There is still one thing wanting in you. Sell everything you possess and give the money to the poor, and you shall have wealth in Heaven; and then come, follow me."
Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною.
23 But on hearing these words he was deeply sorrowful, for he was exceedingly rich.
Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
24 Jesus saw his sorrow, and said, "With how hard a struggle do the possessors of riches ever enter the Kingdom of God!
Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
25 Why, it is easier for a camel to go through a needle's eye than for a rich man to enter the Kingdom of God."
Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
26 "Who then can be saved?" exclaimed the hearers.
Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
27 "Things impossible with man," He replied, "are possible with God."
Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.
28 Then Peter said, "See, we have given up our homes and have followed you."
Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
29 "I solemnly tell you," replied Jesus, "that there is no one who has left house or wife, or brothers or parents or children, for the sake of God's Kingdom,
Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
31 Then He drew the Twelve to Him and said, "See, we are going up to Jerusalem, and everything written in the Prophets which refers to the Son of Man will be fulfilled.
Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому.
32 For He will be given up to the Gentiles, and be mocked, outraged and spit upon.
Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
33 They will scourge Him and put Him to death, and on the third day He will rise to life again."
і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
34 Nothing of this did they understand. The words were a mystery to them, nor could they see what He meant.
А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
35 As Jesus came near to Jericho, there was a blind man sitting by the way-side begging.
Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи;
36 He heard a crowd of people going past, and inquired what it all meant.
чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
37 "Jesus the Nazarene is passing by," they told him.
Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
38 Then, at the top of his voice, he cried out, "Jesus, son of David, take pity on me."
І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
39 Those in front reproved him and tried to silence him; but he continued shouting, louder than ever, "Son of David, take pity on me."
А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
40 At length Jesus stopped and desired them to bring the man to Him; and when he had come close to Him He asked him,
Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
41 "What shall I do for you?" "Sir," he replied, "let me recover my sight."
глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів.
42 "Recover your sight," said Jesus: "your faith has cured you."
А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
43 No sooner were the words spoken than the man regained his sight and followed Jesus, giving glory to God; and all the people, seeing it, gave praise to God.
І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
