Luke 13
1 Just at that time people came to tell Him about the Galilaeans whose blood Pilate had mingled with their sacrifices.
Нагодили ся ж деякі того часу, оповідуючи Йому про Галилейців, котрих кров Пилат змішав з жертвами їх.
2 "Do you suppose," He asked in reply, "that those Galilaeans were worse sinners than the mass of the Galilaeans, because this happened to them?
І озвавшись Ісус, рече їм: Чи думаєте, що Галилейцї сї грішниці від усіх Галилейцїв були, що так постраждали?
3 I tell you, certainly not. On the contrary, if you are not penitent you will all perish as they did.
Нї, глаголю вам; тільки ж, коли, не покаєтесь, усї так само погинете.
4 Or those eighteen on whom the tower at Siloam fell, do you suppose they had failed in their duty more than all the rest of the people who live in Jerusalem?
Або ті вісїмнайцять, що впала на них башта в Силоамі та й побила, щ думаєте, що сї були більші довжники, над усіх людей що живуть в Єрусалимі?
5 I tell you, certainly not. On the contrary, if you do not repent you will all perish just as they did."
Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, то всі так само погинете.
6 And He gave them the following parable. "A man," He said, "who had a fig-tree growing in his garden came to look for fruit on it and could find none.
Сказав же сю приповість: Смоківницю мав хтось у винограднику своїм посаджену; й прийшов овощу шукати на нїй, та й не знайшов,
7 So he said to the gardener, "'See, this is the third year I have come to look for fruit on this fig-tree and cannot find any. Cut it down. Why should so much ground be actually wasted?'
Рече ж до винаря: Ось три роки; приходжу, шукаючи овощу на смоківницї сїй, та й не знаходжу. Зрубай її, на що й землю займає?
8 "But the gardener pleaded, "'Leave it, Sir, this year also, till I have dug round it and manured it.
Він же, озвавшись, каже йому: Господи, зостав її і на се лїто, поки прокопаю круг неї та обложу гноєм,
9 If after that it bears fruit, well and good; if it does not, then you shall cut it down.'"
чей зродить овощ; коли ж нї, тоді зрубаєш її.
10 Once He was teaching on the Sabbath in one of the synagogues
Навчав же в одній школі по суботам.
11 where a woman was present who for eighteen years had been a confirmed invalid: she was bent double, and was unable to lift herself to her full height.
І ось була жінка, маючи духа недуги вісїмнайцять років, і була сгорблена, й не могла зовсім випростатись.
12 But Jesus saw her, and calling to her, He said to her, "Woman, you are free from your weakness."
Побачивши ж її Ісус, покликав, і рече їй: Жінко, одзволилась єси від недуги твоєї.
13 And He put His hands on her, and she immediately stood upright and began to give glory to God.
І положив на неї руки, й зараз стала права, й прославляла Бога.
14 Then the Warden of the Synagogue, indignant that Jesus had cured her on a Sabbath, said to the crowd, "There are six days in the week on which people ought to work. On those days therefore come and get yourselves cured, and not on the Sabbath day."
Озвав ся ж шкільний старшина, досадуючи, що в суботу сцїлив Ісус, і каже народові: в шість днів, в котрі годить ся робити; оттодї ж приходьте, та й сцїляйтесь, а не субітнього дня.
15 But the Lord's reply to him was, "Hypocrites, does not each of you on the Sabbath untie his bullock or his ass from the stall and lead him to water?
Відказав тоді йому Господь, і рече: Лицеміри, хиба не кожен з вас у суботу одвязув вода свого або осла від ясел, та веде поїти?
16 And this woman, daughter of Abraham as she is, whom Satan had bound for no less than eighteen years, was she not to be loosed from this chain because it is the Sabbath day?"
Сю ж дочку Авраамову, що вязав сатана, бач вісїмнайцять років, чи не годилось одзволити од вязила сього в день субітнїй?
17 When He had said this, all His opponents were ashamed, while the whole multitude was delighted at the many glorious things continually done by Him.
І, як се промовив, засоромились усї противники Його, а всі люде радувались усїм славним, що сталось від Него?
18 This prompted Him to say, "What is the Kingdom of God like? and to what shall I compare it?
Рече ж: Кому подобне царство Боже? й кому уподоблю його?
19 It is like a mustard seed which a man drops into the soil in his garden, and it grows and becomes a tree in whose branches the birds roost."
Подобне воно зерну горчицї, що взявши чоловік, кинув у город свій, і виросло воно, й стало дерево велике; й птаство небесне кублилось між гіллєм його.
20 And again He said, "To what shall I compare the Kingdom of God?
І знов рече: Кому уподоблю царство Боже?
21 It is like yeast which a woman takes and buries in a bushel of flour, to work there till the whole is leavened."
Подобне воно квасу, що взявши жінка, розчинила у трох мірках борошна, поки вкисне все.
22 He was passing through town after town and village after village, steadily proceeding towards Jerusalem,
І проходив через городи й села, навчаючи й верстаючи дорогу до Єрусалиму.
23 when some one asked Him, "Sir, are there but few who are to be saved?"
Каже ж один Йому: Господи, чи тих мало, що спасають ся? Він же рече до них:
24 "Strain every nerve to force your way in through the narrow gate," He answered; "for multitudes, I tell you, will endeavour to find a way in and will not succeed.
Силкуйтесь увійти тісними ворітьми; бо многі, глаголю вам, шукати муть увійти, та й не здолїють.
25 As soon as the Master of the house shall have risen and shut the door, and you have begun to stand outside and knock at the door and say, "'Sir, open the door for us' --"'I do not know you,' He answers; 'you are no friends of mine.'
І, як устане господар та зачинить двері, а ви зачнете, стоячи знадвору, стукати в двері, говорячи: Господи, Господи, відчини нам, то озвавшись, скаже вам: Не знаю вас, звідкіля ви;
26 "Then you will plead, "'We have eaten and drunk in your company and you have taught in our streets.'
тоді станете казати: Ми їли перед Тобою й пили, й по улицях наших навчав єси.
27 "But He will reply, "'I tell you that you are no friends of mine. Begone from me, all of you, wrongdoers that you are.'
І скаже: Глаголю вам, що не знаю вас, звідкіля ви: уступіть ся від мене, всї, що робите неправду.
28 "There will be the weeping and gnashing of teeth, when you see Abraham and Isaac and Jacob and all the Prophets in the Kingdom of God, and yourselves being driven far away.
Там буде плач і скреготаннє зубів, як побачите Авраама, та Ісаака, та Якова і всіх пророків у царстві Божому, себе ж вигнаних геть.
29 They will come from east and west, from north and south, and will sit down at the banquet in the Kingdom of God.
І прийдуть од сходу й заходу, і від півночі й полудня, та й сядуть у царстві Божому:
30 And I tell you that some now last will then be first, and some now first will then be last."
І ось є останнї, що будуть перві, й перві, що будуть останні.
31 Just at that time there came some Pharisees who warned Him, saying, "Leave this place and continue your journey; Herod means to kill you."
Того дня приступили деякі Фарисеї, кажучи Йому: Зійди звідсїля, бо Ірод хоче Тебе вбити.
32 "Go," He replied, "and take this message to that fox: "'See, to-day and to-morrow I am driving out demons and effecting cures, and on the third day I finish my course.'
І рече їм: Ідїть та скажіть лисиці тій: Ось виганяю біси, й сцїлення роблю сьогодні й завтра, а третього дня скінчаю ся.
33 "Yet I must continue my journey to-day and to-morrow and the day following; for it is not conceivable that a Prophet should perish outside of Jerusalem.
Тільки ж мушу сьогодні і завтра й дальшого дня ходити, бо не можна пророкові загинути осторонь Єрусалиму.
34 O Jerusalem, Jerusalem, thou who murderest the Prophets and stonest those who have been sent to thee, how often have I desired to gather thy children just as a hen gathers her brood under her wings, and you would not come!
Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати діти твої, як курка своє гнїздо під крила, й не схотіли.
35 See, your house is left to you. But I tell you that you will never see me again until you say, 'Blessed is He who comes in the name of the Lord!'"
Оце ж оставляєть ся вам господа ваша пуста; істино ж глаголю вам: Що не побачите мене, доки прийде час, що скажете: Благословен грядущий в імя Господнє.
