John 11
1 Now a certain man, named Lazarus, of Bethany, was lying ill-- Bethany being the village of Mary and her sister Martha.
Був один хворий [чоловік, на ім’я] Лазар, з Віфанії, села, де жила Марія та її сестра Марта.
2 (It was the Mary who poured the perfume over the Lord and wiped His feet with her hair, whose brother Lazarus was ill.)
Марія була жінкою, яка помазала Господа миром і обтерла Йому ноги своїм волоссям. Хворий був її братом.
3 So the sisters sent to Him to say, "Master, he whom you hold dear is ill."
Сестри послали передати Ісусові: ―Господи, той, кого Ти любиш, захворів.
4 Jesus received the message and said, "This illness is not to end in death, but is to promote the glory of God, in order that the Son of God may be glorified by it."
Почувши це, Ісус сказав: ―Ця хвороба не на смерть, а на славу Божу, щоб Син Божий був прославлений через неї.
5 Now Jesus loved Martha, and her sister, and Lazarus.
Ісус любив Марту, її сестру та Лазаря.
6 When, however, He heard that Lazarus was ill, He still remained two days in that same place.
Однак коли Він почув, що [Лазар] хворий, то залишився там, де був, ще два дні.
7 Then, after that, He said to the disciples, "Let us return to Judaea."
Потім сказав [Своїм] учням: ―Підемо знову в Юдею.
8 "Rabbi," exclaimed the disciples, "the Jews have just been trying to stone you, and do you think of going back there again?"
Учні сказали Йому: ―Равві, ще недавно юдеї намагалися побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?
9 "Are there not twelve hours in the day?" replied Jesus. "If any one walks in the daytime, he does not stumble--because he sees the light of this world.
Ісус відповів: ―Чи не дванадцять годин має день? Якщо хтось ходить удень, не спотикається, бо бачить світло цього світу.
10 But if a man walks by night, he does stumble, because the light is not in him."
А той, хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла в ньому.
11 He said this, and afterwards He added, "Our friend Lazarus is sleeping, but I will go and wake him."
Сказавши це, Він додав: ―Наш друг Лазар заснув, але Я йду розбудити Його.
12 "Master," said the disciples, "if he is asleep he will recover."
Його учні сказали: ―Господи, якщо спить, то одужає.
13 Now Jesus had spoken of his death, but they thought He referred to the rest taken in ordinary sleep.
Ісус казав про його смерть, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
14 So then He told them plainly,
Тоді Ісус сказав їм прямо: ―Лазар помер.
15 "Lazarus is dead; and for your sakes I am glad I was not there, in order that you may believe. But let us go to him."
Але Я радію за вас, що не був там, щоб ви повірили. А зараз підемо до нього.
16 "Let us go also," Thomas, the Twin, said to his fellow disciples, "that we may die with him."
Тоді Фома, якого називали Близнюк, сказав іншим учням: ―Ходімо й ми та помремо з Ним!
17 On His arrival Jesus found that Lazarus had already been three days in the tomb.
Прийшовши туди, Ісус довідався, що [Лазар] уже чотири дні в гробі.
18 Bethany was near Jerusalem, the distance being a little less than two miles;
Віфанія була близько до Єрусалима, приблизно п’ятнадцять стадіїв.
19 and a considerable number of the Jews were with Martha and Mary, having come to express sympathy with them on the death of their brother.
Багато юдеїв прийшли до Марії та Марти, щоб втішити їх після [смерті] брата.
20 Martha, however, as soon as she heard the tidings, "Jesus is coming," went to meet Him; but Mary remained sitting in the house.
Коли Марта почула, що прийшов Ісус, вона вийшла зустріти Його, а Марія залишилася в домі.
21 So Martha came and spoke to Jesus. "Master, if you had been here," she said, "my brother would not have died.
Марта сказала Ісусові: ―Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би.
22 And even now I know that whatever you ask God for, God will give you."
Але й тепер знаю: Бог дасть Тобі, що лише попросиш у Бога.
23 "Your brother shall rise again," replied Jesus.
Ісус сказав їй: ―Твій брат воскресне.
24 "I know," said Martha, "that he will rise again at the resurrection, on the last day."
Марта відповіла: ―Я знаю, що він воскресне при воскресінні останнього дня.
25 "I am the Resurrection and the Life," said Jesus; "he who believes in me, even if he has died, he shall live;
Ісус сказав їй: ―Я – воскресіння й життя. Той, хто вірить у Мене, навіть якщо помре, буде жити.
26 and every one who is living and is a believer in me shall never, never die. Do you believe this?" (aiōn g165)
І кожен, хто живе й вірить у Мене, ніколи не помре. Ти віриш у це? (aiōn g165)
27 "Yes, Master," she replied; "I thoroughly believe that you are the Christ, the Son of God, who was to come into the world."
Вона сказала: ―Так, Господи, я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Який прийшов у світ.
28 After saying this, she went and called her sister Mary privately, telling her, "The Rabbi is here and is asking for you."
Сказавши це, вона пішла, потай покликала свою сестру Марію й сказала їй: «Учитель тут, Він кличе тебе».
29 So she, on hearing that, rose up quickly to go to Him.
Почувши це, Марія швидко встала й вийшла до Нього.
30 Now Jesus was not yet come into the village, but was still at the place where Martha had met Him.
Ісус ще не увійшов до села, а був там, де Його зустріла Марта.
31 So the Jews who were with Mary in the house sympathizing with her, when they saw that she had risen hastily and had gone out, followed her, supposing that she was going to the tomb to weep aloud there.
Юдеї, які були з нею в домі та втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, пішли за нею. Вони гадали, що вона пішла до гробу, щоб там плакати.
32 Mary then, when she came to Jesus and saw Him, fell at His feet and exclaimed, "Master, if you had been here, my brother would not have died."
Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала до Його ніг і сказала Йому: ―Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би.
33 Seeing her weeping aloud, and the Jews in like manner weeping who had come with her, Jesus, curbing the strong emotion of His spirit,
Ісус, побачивши, що вона плаче, і юдеї, які прийшли з нею, теж плачуть, був глибоко зворушений в дусі та засмутився.
34 though deeply troubled, asked them, "Where have you laid him?" "Master, come and see," was their reply.
Він запитав: ―Куди ви його поклали? Йому відповіли: ―Господи, іди та подивись!
35 Jesus wept.
Ісус заплакав.
36 "See how dear he held him," said the Jews.
Тоді юдеї сказали: «Дивись, як Він любив його».
37 But others of them asked, "Was this man who opened the blind man's eyes unable to prevent this man from dying?"
Але деякі казали: «Невже Той, Хто відкрив очі сліпому, не міг зробити, щоб цей чоловік не помер?»
38 Jesus, however, again restraining His strong feeling, came to the tomb. It was a cave, and a stone had been laid against the mouth of it.
Ісус знов відчув зворушення в Собі й пішов до гробу. Це була печера, до якої був привалений камінь.
39 "Take away the stone," said Jesus. Martha, the sister of the dead man, exclaimed, "Master, by this time there is a foul smell; for it is three days since he died."
Ісус звелів: ―Відваліть камінь. Марта, сестра померлого, сказала: ―Господи, вже чути неприємний запах, бо пройшло чотири дні.
40 "Did I not promise you," replied Jesus, "that if you believe, you shall see the glory of God?"
Ісус сказав: ―Хіба Я не казав тобі, що коли будеш вірити, побачиш славу Божу?
41 So they removed the stone. Then Jesus lifted up His eyes and said, "Father, I thank Thee that Thou hast heard me.
Коли забрали камінь, Ісус подивився на небо й сказав: «Отче, дякую Тобі, що Ти почув Мене.
42 I know that Thou always hearest me; but for the sake of the crowd standing round I have said this--that they may believe that Thou didst send me."
Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, але Я сказав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що Ти послав Мене».
43 After speaking thus, He called out in a loud voice, "Lazarus, come out."
І, сказавши це, голосно промовив: «Лазарю, вийди сюди!»
44 The dead man came out, his hands and feet wrapped in cloths, and his face wrapped round with a towel. "Untie him," said Jesus, "and let him go free."
Померлий вийшов. Його руки та ноги були обмотані тканиною, а обличчя обв’язане хустиною. Ісус сказав: ―Розв’яжіть його, і нехай він іде.
45 Thereupon a considerable number of the Jews--namely those who had come to Mary and had witnessed His deeds--became believers in Him;
Багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього.
46 though some of them went off to the Pharisees and told them what He had done.
Але деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли, що зробив Ісус.
47 Therefore the High Priests and the Pharisees held a meeting of the Sanhedrin. "What steps are we taking?" they asked one another; "for this man is performing a great number of miracles.
Тоді первосвященники та фарисеї скликали Синедріон і сказали: ―Що нам робити? Цей Чоловік робить багато знамень.
48 If we leave him alone in this way, everybody will believe in him, and the Romans will come and blot out both our city and our nation."
Якщо ми залишимо Його так, то всі повірять у Нього, і прийдуть римляни та знищать це місце й народ.
49 But one of them, named Caiaphas, being High Priest that year, said, "You know nothing about it.
Тоді один із них, [на ім’я] Каяфа, який був первосвященником того року, сказав їм: ―Ви нічого не знаєте.
50 You do not reflect that it is to your interest that one man should die for the people rather than the whole nation perish."
Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб один Чоловік помер за народ, ніж щоб увесь народ загинув?
51 It was not as a mere man that he thus spoke. But being High Priest that year he was inspired to declare that Jesus was to die for the nation,
Він сказав це не від себе, але, будучи того року первосвященником, він пророкував, що Ісус має померти за народ,
52 and not for the nation only, but in order to unite into one body all the far-scattered children of God.
і не тільки за народ, але й щоб зібрати в одне розсіяних дітей Божих.
53 So from that day forward they planned and schemed in order to put Him to death.
Отже, від цього дня вони змовилися вбити Його.
54 Therefore Jesus no longer went about openly among the Jews, but He left that neighbourhood and went into the district near the Desert, to a town called Ephraim, and remained there with the disciples.
Тому Ісус не ходив відкрито серед юдеїв, а пішов звідти до околиць біля пустелі, у місто, яке називається Єфрем. Там перебував з учнями.
55 The Jewish Passover was coming near, and many from that district went up to Jerusalem before the Passover, to purify themselves.
Наближалася юдейська Пасха, і багато [людей] з усього краю йшли до Єрусалима для очищення перед Пасхою.
56 They therefore looked out for Jesus, and asked one another as they stood in the Temple, "What do you think? --will he come to the Festival at all?"
Вони шукали Ісуса й, стоячи в Храмі, казали одне до одного: «Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?»
57 Now the High Priests and the Pharisees had issued orders that if any one knew where He was, he should give information, so that they might arrest Him.
Але первосвященники та фарисеї дали наказ: якщо хтось дізнається, де Він перебуває, нехай повідомить їх, щоб вони схопили Його.
