James 3
1 Do not be eager, my brethren, for many among you to become teachers; for you know that we teachers shall undergo severer judgement.
Не бувайте многі учителями, браттє моє, знаючи, що більший осуд приймемо.
2 For we often stumble and fall, all of us. If there is any one who never stumbles in speech, that man has reached maturity of character and is able to curb his whole nature.
Багато бо грішимо всі. Коли хто в слові не грішить, се звершений чоловік, сильний обуздати і все тіло.
3 Remember that we put the horses' bit into their mouths to make them obey us, and so we turn their whole bodies round.
Ось бо і коням узди в роти вкладаємо, щоб слухали нас, і все тїло їх повертаємо.
4 So too with ships, great as they are, and often driven along by strong gales, yet they can be steered with a very small rudder in whichever direction the caprice of the man at the helm chooses.
Ось і кораблї, хоч які величезні, і страшенними вітрами носять ся, обертають ся малим стерном, куди воля стерника хоче.
5 In the same way the tongue is an insignificant part of the body, but it is immensely boastful. Remember how a mere spark may set a vast forest in flames.
Так само й язик - малий член, а вельми хвалить ся. Ось малий огонь, а які великі речі палить!
6 And the tongue is a fire. That world of iniquity, the tongue, is placed within us spotting and soiling our whole nature, and setting the whole round of our lives on fire, being itself set on fire by Gehenna. (Geenna g1067)
язик огонь, сьвіт неправди; так, язик стоїть між членами нашими, сквернячи все тіло, і палючи круг природи, а запалюючись од геєнни. (Geenna g1067)
7 For brute nature under all its forms--beasts and birds, reptiles and fishes--can be subjected and kept in subjection by human nature.
Всяка бо природа, зьвірей і птиць, гадів і морських (зьвірів) вгамовуєть ся і вгамовано природою чоловічою;
8 But the tongue no man or woman is able to tame. It is an ever-busy mischief, and is full of deadly poison.
язика ж ніхто з людей не може вгамувати, без упину бо (се) зло, повне отрути смертоносної.
9 With it we bless the Lord and Father, and with it we curse men, who are made in God's likeness.
Ним благословляємо Бога і Отця, і ним кленем людей, що постали поподобию Божому.
10 Out of the same mouth there proceed blessing and cursing. My brethren, this ought not to be.
Із тих же уст виходить благословеннє і проклін. Не подобає, браттє моє любе, сьому так бути.
11 In a fountain, are fresh water and bitter sent forth from the same opening?
Хиба криниця з одного джерела випускає солодке і гірке?
12 Can a fig-tree, my brethren, yield olives, or a vine yield figs? No; and neither can salt water yield sweet.
Хиба може, браттє моє, смоківниця маслини родити, або виноградина смокви? Так само нї одна криниця не дає солоної і солодкої води.
13 Which of you is a wise and well-instructed man? Let him prove it by a right life with conduct guided by a wisely teachable spirit.
Хто мудрий та розумний міми вами, нехай покаже з доброго життя діла свої в лагідности і премудрости.
14 But if in your hearts you have bitter feelings of envy and rivalry, do not speak boastfully and falsely, in defiance of the truth.
Коли ж гірку зависть маєте та сварку в серцї вашому, то не величайтесь і не кривіть на правду.
15 That is not the wisdom which comes down from above: it belongs to earth, to the unspiritual nature, and to evil spirits.
Не сходить ся премудрость звише, а земна (вона), душевна, бісовська.
16 For where envy and rivalry are, there also are unrest and every vile deed.
Де бо зависть та сварка, там безладдє і всяке лихе дїло.
17 The wisdom from above is first of all pure, then peaceful, courteous, not self-willed, full of compassion and kind actions, free from favouritism and from all insincerity.
А та премудрость, що звише, найперше чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милости і добрих овочів, безсторонна і нелицемірна.
18 And peace, for those who strive for peace, is the seed of which the harvest is righteousness.
Овощ же праведности сїєть ся в упокої тим, хто творить упокій.
