Acts 5
1 There was a man of the name of Ananias who, with his wife Sapphira, sold some property but,
Один же чоловік, на ймя Ананїя, в Сафирою, жінкою своєю, продав маєток,
2 with her full knowledge and consent, dishonestly kept back part of the price which he received for it, though he brought the rest and gave it to the Apostles.
та й приховав з ціни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів.
3 "Ananias," said Peter, "why has Satan taken possession of your heart, that you should try to deceive the Holy Spirit and dishonestly keep back part of the price paid you for this land?
Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з ціни за землю?
4 While it remained unsold, was not the land your own? And when sold, was it not at your own disposal? How is it that you have cherished this design in your heart? It is not to men you have told this lie, but to God."
Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй власті було? На що положив єси в твоєму серці діло таке? Ти обманив не людей, а Бога.
5 Upon hearing these words Ananias fell down dead, and all who heard the words were awe-struck.
Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обвяв страх великий усіх, що чули се.
6 The younger men, however, rose, and wrapping the body up, carried it out and buried it.
Уставши молодцї, взяли його і винісши поховали.
7 About three hours had passed, when his wife came in, knowing nothing of what had happened.
І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.
8 Peter at once questioned her. "Tell me," he said, "whether you sold the land for so much." "Yes," she replied, "for so much."
Озвав ся ж до неї Петр: Скажи мені, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.
9 "How was it," replied Peter, "that you two agreed to try an experiment upon the Spirit of the Lord? The men who have buried your husband are already at the door, and they will carry you out."
Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.
10 Instantly she fell down dead at his feet, and the young men came in and found her dead. So they carried her out and buried her by her husband's side.
Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її.
11 This incident struck terror into the whole Church, and into the hearts of all who heard of it.
І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.
12 Many signs and marvels continued to be done among the people by the Apostles; and by common consent they all met in Solomon's Portico.
Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.
13 But none of the others dared to attach themselves to them. Yet the people held them in high honour--
З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.
14 and more and more believers in the Lord joined them, including great numbers both of men and women--
І прибувало все більш віруючих у Господа, - множество чоловіків і жінок.)
15 so that they would even bring out their sick friends into the streets and lay them on light couches or mats, in order that when Peter came by, at least his shadow might fall on one or other of them.
Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тінь отїнила кого з них.
16 The inhabitants, too, of the towns in the neighbourhood of Jerusalem came in crowds, bringing sick persons and some who were harassed by foul spirits, and they were cured, one and all.
Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.
17 This roused the High Priest. He and all his party--the sect of the Sadducees--were filled with angry jealousy
Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,
18 and laid hands upon the Apostles, and put them into the public jail.
і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.
19 But during the night an angel of the Lord opened the prison doors and brought them out, and said,
Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:
20 "Go and stand in the Temple, and go on proclaiming to the people all this Message of Life."
Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.
21 Having received that command they went into the Temple, just before daybreak, and began to teach: So when the High Priest and his party came, and had called together the Sanhedrin as well as all the Elders of the descendants of Israel, they sent to the jail to fetch the Apostles.
Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.
22 But the officers went and could not find them in the prison. So they came back and brought word,
Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темниці, і вернувшись, оповіли,
23 saying, "The jail we found quite safely locked, and the warders were on guard at the doors, but upon going in we found no one there."
говорячи; Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в середині не знайшли.
24 When the Commander of the Temple Guards and the High Priests heard this statement, they were utterly at a loss with regard to it, wondering what would happen next.
Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнівались, що б воно таке було.
25 And some one came and brought them word, saying, "The men you put in prison are actually in the Temple, standing there, teaching the people."
Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.
26 Upon this the Commander went with the officers, and brought the Apostles; but without using violence; for they were afraid of being stoned by the people.
Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.
27 So they brought them and made them stand in front of the Sanhedrin. And then the High Priest questioned them.
І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей,
28 "We strictly forbad you to teach in that name--did we not?" he said. "And see, you have filled Jerusalem with your teaching, and are trying to make us responsible for that man's death!"
кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.
29 Peter and the other Apostles replied, "We must obey God rather than man.
Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу нїж людям.
30 The God of our forefathers has raised Jesus to life, whom you crucified and put to death.
Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.
31 God has exalted Him to His right hand as Chief Leader and as Saviour, to give Israel repentance and forgiveness of sins.
Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса; щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів.
32 And we--and the Holy Spirit whom God has given to those who obey Him--are witnesses as to these things."
І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим, хто корить ся Йому.
33 Infuriated at getting this answer, they were disposed to kill the Apostles.
Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх.
34 But a Pharisee of the name of Gamaliel, a teacher of the Law, held in honour by all the people, rose from his seat and requested that they should be sent outside the court for a few minutes.
Уставши ж у раді один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів,
35 "Israelites," he said, "be careful what you are about to do in dealing with these men.
і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити.
36 Years ago Theudas appeared, professing to be a person of importance, and a body of men, some four hundred in number, joined him. He was killed, and all his followers were dispersed and annihilated.
Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у ніщо.
37 After him, at the time of the Census, came Judas, the Galilaean, and was the leader in a revolt. He too perished, and all his followers were scattered.
Після сього встав був Юда Галилейський під час переписі, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всі, хто слухав його, розсипались.
38 And now I tell you to hold aloof from these men and leave them alone--for if this scheme or work is of human origin, it will come to nothing.
А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або діло се, то обернеть ся в нїщо;
39 But if it is really from God, you will be powerless to put them down--lest perhaps you find yourselves to be actually fighting against God."
коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам.
40 His advice carried conviction. So they called the Apostles in, and--after flogging them--ordered them not to speak in the name of Jesus, and then let them go.
Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх.
41 They, therefore, left the Sanhedrin and went their way, rejoicing that they had been deemed worthy to suffer disgrace on behalf of the NAME.
Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.
42 But they did not desist from teaching every day, in the Temple or in private houses, and telling the Good News about Jesus, the Christ.
І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.
