Acts 27
1 Now when it was decided that we should sail for Italy, they handed over Paul and a few other prisoners into the custody of Julius, a Captain of the Augustan battalion;
Якже присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юдию, Августової роти.
2 and going on board a ship of Adramyttium which was about to sail to the ports of the province of Asia, we put to sea; Aristarchus, the Macedonian, from Thessalonica, forming one of our party.
І, ввійшовши в корабель Адрамицький, маючи плисти попри місця Азийські, пустились ми з Аристархом Македонцем із Солуня, що був з нами.
3 The next day we put in at Sidon. There Julius treated Paul with thoughtful kindness and allowed him to visit his friends and profit by their generous care.
А другого дня пристали в Сидонї. Й обходив ся Юлий ласкаво з Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування.
4 Putting to sea again, we sailed under the lee of Cyprus, because the winds were against us;
А відчаливши звідтіля, поплили до Кипра; бо вітри були противні.
5 and, sailing the whole length of the sea that lies off Cilicia and Pamphylia, we reached Myra in Lycia.
І, перепливши море, що проти Киликиї та ПамФилиї, прибули в Мири Ликийські.
6 There Julius found an Alexandrian ship bound for Italy, and put us on board of her.
А там знайшовши сотник корабель Александрииський, що плив в Італию, посадив нас на него.
7 It took several days of slow sailing for us to come with difficulty off Cnidus; from which point, as the wind did not allow us to get on in the direct course, we ran under the lee of Crete by Salmone.
Многі ж днї помалу пливучи і ледві бувши проти Книда, тим що не допускав нас вітер, приплили ми під, Крит проти Салмона,
8 Then, coasting along with difficulty, we reached a place called 'Fair Havens,' near the town of Lasea.
і, ледві минувши його, прибули на врочище Гарна пристань, від котрого був близько город Ласей.
9 Our voyage thus far had occupied a considerable time, and the navigation being now unsafe and the Fast also already over, Paul warned them.
Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже піст минув, то радив Павел,
10 "Sirs," he said, "I perceive that before long the voyage will be attended with danger and heavy loss, not only to the cargo and the ship but to our own lives also."
кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє.
11 But Julius let himself be persuaded by the pilot and by the owner rather than by Paul's arguments;
Сотник же керманичеві і властителеві корабля довіряв більш, ніж тому, що сказав Павел.
12 and as the harbour was inconvenient for wintering in, the majority were in favour of putting out to sea, to try whether they could get to Phoenix--a harbour on the coast of Crete facing north-east and south-east--to winter there.
Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна. б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристані Крицькій, що лежить між вітром полуденнім і західнїм.
13 And a light breeze from the south sprang up, so that they supposed they were now sure of their purpose. So weighing anchor they ran along the coast of Crete, hugging the shore.
Як же повіяв полуденнїй вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита.
14 But it was not long before a furious north-east wind, coming down from the mountains, burst upon us and carried the ship out of her course.
Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон.
15 She was unable to make headway against the gale; so we gave up and let her drive.
Як же підхопило корабля і неможна було противитись вітрові, то віддались ми і носило нас.
16 Then we ran under the lee of a little island called Cauda, where we managed with great difficulty to secure the boat;
На остров же якийсь набігши, званий Кдавда, на силу здолїли удержати човна,
17 and, after hoisting it on board, they used frapping-cables to undergird the ship, and, as they were afraid of being driven on the Syrtis quicksands, they lowered the gear and lay to.
котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило.
18 But, as the storm was still violent, the next day they began to lighten the ship;
А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар.
19 and, on the third day, with their own hands they threw the ship's spare gear overboard.
А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали.
20 Then, when for several days neither sun nor stars were seen and the terrific gale still harassed us, the last ray of hope was now vanishing.
Як же нї сонце, ні зорі не являлись многі дні, і надягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам.
21 When for a long time they had taken but little food, Paul, standing up among them, said, "Sirs, you ought to have listened to me and not have sailed from Crete. You would then have escaped this suffering and loss.
Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди.
22 But now take courage, for there will be no destruction of life among you, but of the ship only.
А тепер благаю вас, бодріть ся; не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля.
23 For there stood by my side, last night, an angel of the God to whom I belong, and whom also I worship,
Явив ся бо мені сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу,
24 and he said, "'Dismiss all fear, Paul, for you must stand before Caesar; and God has granted you the lives of all who are sailing with you.'
глаголючи: Не бійсь, Павле: ти мусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усіх тих, що плинуть з тобою.
25 "Therefore, Sirs, take courage; for I believe God, and am convinced that things will happen exactly as I have been told.
Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано мені.
26 But we are to be stranded on a certain island."
Мусимо бо до острова якогось пристати.
27 It was now the fourteenth night, and we were drifting through the Sea of Adria, when, about midnight, the sailors suspected that land was close at hand.
Як же настала чотирнайцята ніч, що носило нас по Адриятицькому морю, коло півночи постерегли корабельники, що близько від них якась земля;
28 So they hove the lead and found twenty fathoms of water; and after a short time they hove again and found fifteen fathoms.
і, змірявши глибиню, знайшли двайцять сяжнїв; трохи ж відпливши і знов змірявши, знайшли сяжнїв пятнайцять.
29 Then for fear of possibly running on rocks, they threw out four anchors from the stern and waited impatiently for daylight.
І, опасуючись, щоб не набігти на гостре місце, кинули з демена (керми) чотири якори і дожидали дня.
30 The sailors, however, wanted to make their escape from the ship, and had lowered the boat into the sea, pretending that they were going to lay out anchors from the bow.
Як же корабельники шукали втїкти з корабля, спускаючи човна на море, роблячи вид, ніби хочуть кинути якоря з носу,
31 But Paul, addressing Julius and the soldiers, said, "Your lives will be sacrificed, unless these men remain on board."
сказав Павел сотникові й воїнам: Коли сї не зістануть ся на кораблї, то ви не можете спасти ся.
32 Then the soldiers cut the ropes of the ship's boat and let her fall off.
Тоді воїни пообтинали верівки в човна, та й дали йому впасти.
33 And continually, up till daybreak, Paul kept urging all on board to take some food. "This is the fourteenth day," he said, "that you have been anxiously waiting for the storm to cease, and have fasted, eating little or nothing.
Як же почало днїти, благав Павел усїх прийняти їжи, говорячи: Сьогодні чотирнайцятий день ви, ждучи, постите, нічого не ївши.
34 I therefore strongly advise you to take some food. This is essential for your safety. For not a hair will perish from the head of any one of you."
Тим же благаю вас, прийміть їжи; воно бо для вашого спасення; нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови.
35 Having said this he took some bread, and, after giving thanks to God for it before them all, he broke it in pieces and began to eat it.
Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усіма, і переломивши почав їсти.
36 This raised the spirits of all, and they too took food.
Тоді повеселішали всі, і вони прийняли їжу.
37 There were 276 of us, crew and passengers, all told.
Було ж нас у кораблї всіх двісті сїмдесять і шість душ.
38 After eating a hearty meal they lightened the ship by throwing the wheat overboard.
А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море.
39 When daylight came, they tried in vain to recognise the coast. But an inlet with a sandy beach attracted their attention, and now their object was, if possible, to run the ship aground in this inlet.
Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем.
40 So they cut away the anchors and left them in the sea, unloosing at the same time the bands which secured the paddle-rudders. Then, hoisting the foresail to the wind, they made for the beach.
І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега.
41 But coming to a place where two seas met, they stranded the ship, and her bow sticking fast remained immovable, while the stern began to go to pieces under the heavy hammering of the sea.
Попавши ж на місце двоеморське, загрузилй корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь.
42 Now the soldiers recommended that the prisoners should be killed, for fear some one of them might swim ashore and effect his escape.
Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втік.
43 But their Captain, bent on securing Paul's safety, kept them from their purpose and gave orders that those who could swim should first jump overboard and get to land;
Сотник же, хотівши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелів, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю,
44 and that the rest should follow, some on planks, and others on various things from the ship. In this way they all got safely to land.
а остальнї, - хто на дошках, а хто на чому з корабля. І сталось так, що всі спаслись на землю.
