Acts 20
1 When the uproar had ceased, Paul sent for the disciples; and, after speaking words of encouragement to them, he took his leave, and started for Macedonia.
Після того, як заворушення закінчилися, Павло, зібравши учнів, підбадьорив їх і, попрощавшись із ними, пішов до Македонії.
2 Passing through those districts he encouraged the disciples in frequent addresses, and then came into Greece, and spent three months there.
Проходячи тими краями, [Павло] підбадьорював учнів багатьма словами, а потім прийшов до Греції,
3 The Jews having planned to waylay him whenever he might be on the point of taking ship for Syria, he decided to travel back by way of Macedonia.
де пробув три місяці. Коли збирався відплисти до Сирії, юдеї вчинили проти нього змову. Дізнавшись про це, він вирішив повернутися через Македонію.
4 He was accompanied as far as the province of Asia by Sopater the Beroean, the son of Pyrrhus; by the Thessalonians, Aristarchus and Secundus; by Gaius of Derbe, and Timothy; and by the Asians, Tychicus and Trophimus.
Разом із ним пішов Сопатер, син Пірра з Вереї, Аристарх та Секунд із Солуня, Гай із Дервії, Тимофій, Тихик і Трохим з Азії.
5 These brethren had gone on and were waiting for us in the Troad.
Вони пішли вперед і чекали нас у Троаді.
6 But we ourselves sailed from Philippi after the days of Unleavened Bread, and five days later joined them in the Troad, where we remained for a week.
Ми ж після днів свята Опрісноків відпливли з Филиппи й через п’ять днів прибули до них у Троаду, де провели сім днів.
7 On the first day of the week, when we had met to break bread, Paul, who was going away the next morning, was preaching to them, and prolonged his discourse till midnight.
Першого дня тижня ми зібралися на ламанні хліба. Павло, маючи намір наступного дня вирушити в подорож, говорив з учнями й продовжив промову до півночі.
8 Now there were a good many lamps in the room upstairs where we all were,
У верхній кімнаті, де ми зібралися, було багато світильників.
9 and a youth of the name of Eutychus was sitting at the window. This lad, gradually sinking into deep sleep while Paul preached at unusual length, overcome at last by sleep, fell from the second floor and was taken up dead.
Один юнак, на ім’я Євтих, сидів на вікні. А оскільки Павло говорив довго, юнака здолав міцний сон, він похитнувся та впав із третього поверху. Коли його підняли, він був мертвий.
10 Paul, however, went down, threw himself upon him, and folding him in his arms said, "Do not be alarmed; his life is still in him."
Павло зійшов вниз, припав до нього та, обійнявши, сказав: «Не турбуйтеся, бо його душа ще в ньому».
11 Then he went upstairs again, broke bread, and took some food; and after a long conversation which was continued till daybreak, at last he parted from them.
Після цього Павло повернувся нагору, переломив хліб та їв. Він говорив із ними довго, аж до світанку, а потім вирушив у дорогу.
12 They had taken the lad home alive, and were greatly comforted.
А хлопця привели живого, і всіх це дуже втішило.
13 The rest of us had already gone on board a ship, and now we set sail for Assos, intending to take Paul on board there; for so he had arranged, he himself intending to go by land.
Ми попливли наперед кораблем до Асси, щоб звідти забрати Павла. Він сам так звелів, тому що хотів подорожувати пішки.
14 Accordingly, when he met us at Assos, we took him on board and came to Mitylene.
Коли він зустрів нас в Ассі, ми взяли його на корабель і прибули до Мітилени.
15 Sailing from there, we arrived the next day off Chios. On the next we touched at Samos; and on the day following reached Miletus.
Відпливши звідти, наступного дня прибули до Хіосу; а ще через день припливли до Самоса й, пробувши день у Трогілії, назавтра дісталися до Мілета.
16 For Paul's plan was to sail past Ephesus, so as not to spend much time in the province of Asia; since he was very desirous of being in Jerusalem, if possible, on the day of the Harvest Festival.
Павло вирішив проминути Ефес і не затримуватися в Азії: він поспішав, щоб, якщо буде можливо, бути в Єрусалимі на день П’ятдесятниці.
17 From Miletus he sent to Ephesus for the Elders of the Church to come to him.
З Мілета Павло надіслав до Ефеса й покликав пресвітерів церкви.
18 Upon their arrival he said to them, "You Elders well know, from the first day of my setting foot in the province of Asia, the kind of life I lived among you the whole time,
Коли вони прийшли, він сказав їм: «Ви знаєте, як я з першого дня, відколи прийшов до Азії, був із вами весь час.
19 serving the Lord in all humility, and with tears, and amid trials which came upon me through the plotting of the Jews--
Я з усією покорою та сльозами служив Господеві серед випробувань, що трапилися зі мною через змови юдеїв.
20 and that I never shrank from declaring to you anything that was profitable, or from teaching you in public and in your homes,
Я не поминув нічого корисного для вас, проповідував та навчав прилюдно та по домах,
21 and urging upon both Jews and Greeks the necessity of turning to God and of believing in Jesus our Lord.
засвідчуючи юдеям та грекам про покаяння перед Богом та віру в Господа нашого Ісуса.
22 "And now, impelled by a sense of duty, I am on my way to Jerusalem, not knowing what will happen to me there,
І ось тепер я, зв’язаний Духом, іду до Єрусалима, не знаючи, що там зі мною станеться.
23 except that the Holy Spirit, at town after town, testifies to me that imprisonment and suffering are awaiting me.
Тільки Дух Святий у кожному місті свідчить мені, кажучи, що на мене чекають кайдани та страждання.
24 But even the sacrifice of my life I count as nothing, if only I may perfect my earthly course, and be faithful to the duty which the Lord Jesus has entrusted to me of proclaiming, as of supreme importance, the Good News of God's grace.
Але я ні про що не турбуюся й не дорожу своїм життям, тільки б мені звершити мій шлях та служіння, яке я отримав від Господа Ісуса, – свідчити Добру Звістку благодаті Божої.
25 "And now, I know that none of you among whom I have gone in and out proclaiming the coming of the Kingdom will any longer see my face.
І тепер я знаю, що всі ви, між ким я ходив та проповідував Царство [Боже], більше не побачите мого обличчя.
26 Therefore I protest to you to-day that I am not responsible for the ruin of any one of you.
Тому я свідчу сьогодні: я чистий від крові всіх,
27 For I have not shrunk from declaring to you God's whole truth.
бо не ухилявся вам звіщати всю волю Божу.
28 "Take heed to yourselves and to all the flock among which the Holy Spirit has placed you to take the oversight for Him and act as shepherds to the Church of God, which He has bought with His own blood.
Пильнуйте себе й усю отару, над якою Дух Святий поставив вас єпископами, щоби пасти Церкву Божу, яку Він придбав Своєю кров’ю.
29 I know that, when I am gone, cruel wolves will come among you and will not spare the flock;
Я знаю, що після мого відходу до вас прийдуть люті вовки, які не щадитимуть отари.
30 and that from among your own selves men will rise up who will seek with their perverse talk to draw away the disciples after them.
Навіть серед вас постануть люди, які почнуть спотворювати істину, щоб повести учнів за собою.
31 Therefore be on the alert; and remember that, night and day, for three years, I never ceased admonishing every one, even with tears.
Тому пильнуйте! Пам’ятайте, що я три роки вдень та вночі зі сльозами наставляв кожного з вас.
32 "And now I commend you to God and to the word of His grace. He is able to build you up and to give you your inheritance among His people.
І тепер доручаю вас Богові та Слову благодаті Його, яке може [вас] збудувати й дати спадщину між усіма святими.
33 No one's silver or gold or clothing have I coveted.
Я ні від кого не жадав ні срібла, ні золота, ні одягу.
34 You yourselves know that these hands of mine have provided for my own necessities and for the people with me.
Ви самі знаєте, що ці руки служили моїм потребам і тих, хто був зі мною.
35 In all things I have set you an example, showing you that, by working as I do, you ought to help the weak, and to bear in mind the words of the Lord Jesus, how He Himself said, "'It is more blessed to give than to receive.'"
У всьому я показував вам, що, працюючи так, ми повинні допомагати немічним і пам’ятати слова Господа Ісуса: „Блаженніше давати, ніж отримувати“».
36 Having spoken thus, Paul knelt down and prayed with them all;
Сказавши це, він став на коліна та разом з усіма помолився.
37 and with loud lamentation they all threw their arms round his neck, and kissed him lovingly,
Тоді всі почали плакати й, припавши до шиї Павла, цілували його.
38 grieved above all things at his having told them that after that day they were no longer to see his face. And they went with him to the ship.
Найбільше всіх засмутили слова Павла про те, що вони більше не побачать його обличчя. Потім провели його до корабля.
