< Acts 16 >
1 He also came to Derbe and to Lystra. At Lystra he found a disciple, Timothy by name--the son of a Christian Jewess, though he had a Greek father.
Прийшовже у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека,
2 Timothy was well spoken of by the brethren at Lystra and Iconium,
що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї.
3 and Paul desiring that he should accompany him on his journey, took him and circumcised him on account of the Jews in those parts, for they all knew that his father was a Greek.
Сього схотів Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всі батька його, що був Грек.
4 As they journeyed on from town to town, they handed to the brethren for their observance the decisions which had been arrived at by the Apostles and Elders in Jerusalem.
Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єріусалимі.
5 So the Churches went on gaining a stronger faith and growing in numbers from day to day.
Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня.
6 Then Paul and his companions passed through Phrygia and Galatia, having been forbidden by the Holy Spirit to proclaim the Message in the province of Asia.
Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.
7 When they reached the frontier of Mysia, they were about to enter Bithynia, but the Spirit of Jesus would not permit this.
Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух.
8 So, passing along Mysia, they came to Troas.
Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду.
9 Here, one night, Paul saw a vision. There was a Macedonian who was standing, entreating him and saying, "Come over into Macedonia and help us."
І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонцю, поможи нам.
10 So when he had seen the vision, we immediately looked out for an opportunity of passing on into Macedonia, confidently inferring that God had called us to proclaim the Good News to the people there.
Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонцю, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм.
11 Accordingly we put out to sea from Troas, and ran a straight course to Samothrace. The next day we came to Neapolis,
Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию, другого ж дня в Неаполь,
12 and thence to Philippi, which is a city in Macedonia, the first in its district, a Roman colony. And there we stayed some little time.
а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї - осада. Пробували ж ми в сьому городі кілька днїв.
13 On the Sabbath we went beyond the city gate to the riverside, where we had reason to believe that there was a place for prayer; and sitting down we talked with the women who had come together.
А субітнього дня вийшли геть а города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посідавши говорили до жінок, що посходились.
14 Among our hearers was one named Lydia, a dealer in purple goods. She belonged to the city of Thyateira, and was a worshipper of the true God. The Lord opened her heart, so that she gave attention to what Paul was saying.
І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголанє від Павла.
15 When she and her household had been baptized, she urged us, saying, "If in your judgement I am a believer in the Lord, come and stay at my house." And she made us go there.
Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.
16 One day, as we were on our way to the place of prayer, a slave girl met us who claimed to be inspired and was accustomed to bring her owners large profits by telling fortunes.
Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи.
17 She kept following close behind Paul and the rest of us, crying aloud, "These men are the bondservants of the Most High God, and are proclaiming to you the way of salvation."
Ся, йдучи слїдом за Павлом та. за нами, покликувала, кажучи: Сї люде - слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.
18 This she persisted in for a considerable time, until Paul, wearied out, turned round and said to the spirit, "I command you in the name of Jesus Christ to come out of her." And it came out immediately.
Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.
19 But when her owners saw that their hopes of gain were gone, they seized Paul and Silas and dragged them off to the magistrates in the public square.
Видївши ж пани її, що пропала надія заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.
20 Then they brought them before the praetors. "These men," they said, "are creating a great disturbance in our city.
І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,
21 They are Jews, and are teaching customs which we, as Romans, are not permitted to adopt or practise."
і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.
22 The crowd, too, joined in the outcry against them, till at length the praetors ordered them to be stripped and beaten with rods;
І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звеліли бити їх.
23 and, after severely flogging them, they threw them into jail and bade the jailer keep them safely.
І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх
24 He, having received an order like that, lodged them in the inner prison, and secured their feet in the stocks.
Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.
25 About midnight Paul and Silas were praying and singing hymns to God, and the prisoners were listening to them,
О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.
26 when suddenly there was such a violent shock of earthquake that the prison shook to its foundations. Instantly the doors all flew open, and the chains fell off from every prisoner.
Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.
27 Starting up from sleep and seeing the doors of the jail wide open, the jailer drew his sword and was on the point of killing himself, supposing that the prisoners had escaped.
Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відтинені двері темниці, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтікали вязники.
28 But Paul shouted loudly to him, saying, "Do yourself no injury: we are all here.
Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нічого лихого, всї бо ми тут.
29 Then, calling for lights, he sprang in and fell trembling at the feet of Paul and Silas;
Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сиди,
30 and, bringing them out of the prison, he exclaimed, "O sirs, what must I do to be saved?"
а, вивівши їх геть, каже: Добродії, що менї робити, щоб спастись?
31 "Believe on the Lord Jesus," they replied, "and both you and your household will be saved."
Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.
32 And they told the Lord's Message to him as well as to all who were in his house.
І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.
33 Then he took them, even at that time of night, washed their wounds, and he and all his household were immediately baptized;
І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.
34 and bringing the Apostles up into his house, he spread a meal for them, and was filled with gladness, with his whole household, his faith resting on God.
І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.
35 In the morning the praetors sent their lictors with the order, "Release those men."
Як же настав день, прислали воїводи наличників, кажучи: Відпусти людей сих.
36 So the jailer brought Paul word, saying, "The praetors have sent orders for you to be released. Now therefore you can go, and proceed on your way in peace."
Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас;
37 But Paul said to them, "After cruelly beating us in public, without trial, Roman citizens though we are, they have thrown us into prison, and are they now going to send us away privately? No, indeed! Let them come in person and fetch us out."
Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас.
38 This answer the lictors took back to the praetors, who were alarmed when they were told that Paul and Silas were Roman citizens.
Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, дцо вони Римляне.
39 Accordingly they came and apologized to them; and, bringing them out, asked them to leave the city.
І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города.
40 Then Paul and Silas, having come out of the prison, went to Lydia's house; and, after seeing the brethren and encouraging them, they left Philippi.
І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утішили їх, та й пійшли.