Romans 9
1 I say the truth in Christ, I lie not, my conscience also bearing me testimony in the Holy Spirit,
Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкуе менї (й) совість моя Духом сьвятим,
2 That I have great heaviness and continual sorrow in my heart.
що великий мені смуток, і без устання болесть серцю моєму.
3 For I could wish that myself were accursed from Christ, for my brethren, my kinsmen according to the flesh:
Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по тїлу;
4 Who are Israelites; to whom [pertain] the adoption, and the glory, and the covenants, and the giving of the law, and the service [of God], and the promises;
вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;
5 Whose [are] the fathers, and from whom according to the flesh, Christ [came], who is over all, God blessed for ever. Amen. (aiōn g165)
їх і отці, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь. (aiōn g165)
6 Not as though the word of God hath taken no effect. For they [are] not all Israel, who are [descendants] from Israel?
Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всі ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,
7 Neither because they are the seed of Abraham, [are they] all children: but, In Isaac shall thy seed be called.
анї всі дїти, тим що вони насіннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насіннє.
8 That is, They who are the children of the flesh, these [are] not the children of God; but the children of the promise are counted for the seed.
Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полічені в насіннє.
9 For this [is] the word of promise, At this time will I come, and Sarah shall have a son.
Слово бо обітування таке! Пори сієї прийду, і буде Сарі син.
10 And not only [this]; but when Rebecca also had conceived by one, [even] by our father Isaac,
Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;
11 (For [the children] being not yet born, neither having done any good or evil, that the purpose of God, according to election might stand, not of works, but of him that calleth)
ще бо не родились, анї зробили нічого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе).
12 It was said to her, The elder shall serve the younger.
сказано їй, що більший служити ме меншому,
13 As it is written, Jacob have I loved, but Esau have I hated.
яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидів.
14 What shall we say then? [Is there] unrighteousness with God? By no means.
Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.
15 For he saith to Moses, I will have mercy on whom I will have mercy, and I will have compassion on whom I will have compassion.
Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
16 So then, [it is] not of him that willeth, nor of him that runneth, but of God that showeth mercy.
Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
17 For the scripture saith to Pharaoh, Even for this same purpose have I raised thee up, that I might show my power in thee, and that my name might be declared throughout all the earth.
Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя мов по всій землі.
18 Therefore he hath mercy on whom he will [have mercy], and whom he will he hardeneth.
Тим ж то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
19 Thou wilt say then to me, Why doth he yet find fault? for who hath resisted his will?
Скажеш же мені: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
20 No, but, O man, who art thou that repliest against God? shall the thing formed say to him that formed [it], Why hast thou made me thus?
Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо вробив єси мене так?
21 Hath not the potter power over the clay of the same lump to make one vessel to honor, and another to dishonor?
Або не має впасти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
22 [What] if God, willing to show [his] wrath, and to make his power known, endured with much long-suffering the vessels of wrath fitted to destruction:
Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
23 And that he might make known the riches of his glory on the vessels of mercy, which he had before prepared for glory,
і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
24 Even us whom he hath called, not of the Jews only, but also of the Gentiles.
як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
25 As he saith also in Hosea, I will call them My people, who were not my people; and her Beloved, who was not beloved.
Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
26 And it shall come to pass, [that] in the place where it was said to them, Ye [are] not my people; there shall they be called, The children of the living God.
І буде на місцї, де сказано їм: не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
27 Isaiah also crieth concerning Israel, Though the number of the children of Israel be as the sand of the sea, a remnant shall be saved:
Ісаія ж покликує про Ізраїля: Хочби було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
28 For he will finish the work, and cut [it] short in righteousness: because a short work will the Lord make upon the earth.
скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землі.
29 And as Isaiah said before, Except the Lord of Sabaoth had left us a seed, we had been as Sodom, and been made like Gomorrah.
І яко ж прорік Ісаія: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
30 What shall we say then? That the Gentiles who followed not after righteousness, have attained to righteousness, even the righteousness which is by faith:
Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
31 But Israel, who followed after the law of righteousness, hath not attained to the law of righteousness.
Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
32 Why? Because [they sought it] not by faith, but as it were by the works of the law. For they stumbled at that stumbling-stone;
Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.
33 As it is written, Behold, I lay in Sion a stumbling-stone, and rock of offense: and whoever believeth on him shall not be ashamed.
Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірув в Него, не осоромить ся.
