Romans 2
1 Therefore thou art inexcusable, O man, whoever thou art, that judgest: for wherein thou judgest another, thou condemnest thyself; for thou that judgest, doest the same things.
Тим без оправдання єси, всякий чоловіче, що судищ; у чому бо судиш другого, себе осуджуєш, те ж бо саме робиш, судячи (другого).
2 But we are sure that the judgment of God is according to truth, against them who commit such things.
Знаємо ж, що суд Божий по истині на тих, що роблять таке.
3 And thinkest thou this, O man, that judgest them who do such things, and doest the same, that thou shalt escape the judgment of God?
Чи думаєш же, чоловіче, судячи того, хто таке робить, і роблячи те ж саме, що ти втечеш од суду Божого?
4 Or despisest thou the riches of his goodness, and forbearance, and long-suffering; not knowing that the goodness of God leadeth thee to repentance?
Або богацтвом благости Його та вдержливости та довготерпіння погорджуеш? не знаєш, що благость Божа до покаяння тебе веде?
5 But after thy hardness and impenitent heart, treasurest up to thyself wrath against the day of wrath, and revelation of the righteous judgment of God;
По жорстокости ж твоїй і непокаянному серцю збираєш собі гнів на день гніву і відкриття праведного суду Бога,
6 Who will render to every man according to his deeds:
котрий віддасть кожному по ділам його:
7 To them who by patient continuance in well-doing, seek for glory, and honor, and immortality; eternal life: (aiōnios g166)
тим, що терпіливостю в доброму дїлї шукають слави, та чести, та нетлїння - життє вічне; (aiōnios g166)
8 But to them that are contentious, and do not obey the truth, but obey unrighteousness; indignation and wrath:
а которі сварливі і противлять ся істині, корять ся ж неправді, (тим) ярость та гнїв.
9 Tribulation and anguish upon every soul of man that doeth evil, of the Jew first, and also of the Gentile;
Горе й тіснота на всяку душу чоловіка, що робить лихе, Жидовина перше, та й Грека;
10 But glory, honor, and peace, to every man that worketh good, to the Jew first, and also to the Gentile;
слава ж, честь і впокій усякому, хто робить добре, Жидовинові перше, та й Грекові.
11 For there is no respect of persons with God.
Нема бо в Бога вважання на лиця.
12 For as many as have sinned without law, shall also perish without law: and as many as have sinned in the law, shall be judged by the law,
Скільки бо без закону згрішило, (стільки їх) без закону й погине, а скільки в законї згрішило, (стільки Їх) законом суд прийме
13 (For not the hearers of the law are just before God, but the doers of the law shall be justified.
(Не слухателї бо закону праведні перед Богом, а чинителї закону справдять ся.
14 For when the Gentiles, who have not the law, do by nature the things contained in the law, these having not the law, are a law to themselves.
Коли бо погане, не маючи закону, по природі законне чинять, то вони, закону не маючи, самі собі закон:
15 Who show the work of the law written in their hearts, their conscience also bearing testimony, and [their] thoughts the mean while accusing, or else excusing one another)
вони показують діло законне, написане в серцях їх, як сьвідкує совість їх, і між тим думки їх одна другу осуджують, або оправдують);
16 In the day when God shall judge the secrets of men by Jesus Christ, according to my gospel.
в день, коли судити ме Бог тайни людські, по благовісти моєму, через Ісуса Христа.
17 Behold, thou art called a Jew, and restest in the law, and makest thy boast of God,
Ось ти Жидовин звеш ся, і почиваєш на законї, і хвалиш ся Богом,
18 And knowest [his] will, and approvest the things that are more excellent, being instructed out of the law,
і розумієш волю (Його), і розпізнаєш (що єсть) лучче, навчаючись із закону;
19 And art confident that thou thyself art a guide of the blind, a light of them who are in darkness,
і вповаєш на себе, що ти проводир сліпим, сьвітло тим, що в темряві,
20 An instructor of the foolish, a teacher of babes, who hast the form of knowledge, and of the truth in the law:
наставник незмислям, учитель малоліткам, мавши образ розуму і істини в законї.
21 Thou therefore who teachest another, teachest thou not thyself? thou that preachest a man should not steal, dost thou steal?
Навчаючи ж иншого, себе не навчаєш? проповідуючи не красти, сам крадеш?
22 Thou that sayest a man should not commit adultery, dost thou commit adultery? thou that abhorrest idols, dost thou commit sacrilege?
говорячи, щоб не робили перелюбу, робиш перелюб? гидуючи ідолами, крадеш сьвяте?
23 Thou that makest thy boast of the law, through breaking the law dishonorest thou God?
ти, що хвалиш ся законом, переступом закону Бога зневажаєш?
24 For the name of God is blasphemed among the Gentiles, through you, as it is written.
Імя бо Боже через вас хулить ся між поганами, яко ж писано.
25 For circumcision verily profiteth, if thou keepest the law; but if thou art a breaker of the law, thy circumcision is made uncircumcision.
З обрізання бо є користь, коли чиниш закон; коли ж ти переступник закону, обрізаннє твоє сталось необрізаннєм.
26 Therefore, if the uncircumcision keepeth the righteousness of the law, shall not his uncircumcision be counted for circumcision?
Коли ж необрізаний хоронить установи закону, чи необрізаннє його за обрізаннє не полїчить ся?
27 And shall not uncircumcision which is by nature, if it fulfilleth the law, judge thee, who by the letter and circumcision dost transgress the law?
І осудить необрізаннє по природі, котре сповняє закон, тебе, котрий з писаннєм і обрізаннєм переступник єси закону.
28 For he is not a Jew, who is one outwardly; neither [is that] circumcision, which is outward in the flesh:
Не той бо, хто явно (такий) єсть Жидовин, і не те, що явно по тілу, обрізаннє,
29 But he [is] a Jew who is one inwardly; and circumcision [is that] of the heart, in the spirit, [and] not in the letter; whose praise [is] not from men, but from God.
а котрий потай, (той) Жидовин, і обрізаннє (єсть обрізаннє) серця в дусї, не в писанню; йому ж похвала не від людей, а від Бога.
