Romans 11
1 I say then, Hath God cast away his people? By no means. For I also am an Israelite, of the seed of Abraham, [of] the tribe of Benjamin.
Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насіння Авраамового, із роду Беняминового.
2 God hath not cast away his people which he foreknew. Know ye not what the scripture saith of Elijah? how he maketh intercession to God against Israel, saying,
Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаєте, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаєть ся до Бога проти Їзраїля глаголючи:
3 Lord, they have killed thy prophets, and digged down thy altars; and I am left alone, and they seek my life.
Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї.
4 But what saith the answer of God to him? I have reserved to myself seven thousand men, who have not bowed the knee to Baal.
Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом.
5 Even so then at this present time also there is a remnant according to the election of grace.
Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодаті.
6 And if by grace, then [is it] no more of works: otherwise grace is no more grace. But if of works, then is it no more grace: otherwise work is no more work.
Коли ж по благодаті, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по ділам, то більш нема благодаті; ато дїло не було б уже більш дїлом.
7 What then? Israel hath not obtained that which he seeketh for; but the election hath obtained it, and the rest were blinded.
Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли,
8 (According as it is written, God hath given them the spirit of slumber, eyes that they should not see, and ears that they should not hear; ) to this day.
(яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.
9 And David saith, Let their table be made a snare, and a trap, and a stumbling-block, and a recompense to them:
І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм.
10 Let their eyes be darkened, that they may not see, and bow down their back always.
Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий.
11 I say then, Have they stumbled that they should fall? By no means: but [rather] through their fall salvation [is come] to the Gentiles, to provoke them to jealousy.
Глаголю й питаю теперь: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасеннє поганам, щоб завдати їм зависти.
12 Now if the fall of them [be] the riches of the world, and the diminishing of them the riches of the Gentiles; how much more their fullness?
Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх?
13 For I speak to you Gentiles, inasmuch as I am the apostle of the Gentiles, I magnify my office:
Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю,
14 If by any means I may incite to emulation [them who are] my flesh, and may save some of them.
чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них.
15 For if the rejection of them [be] the reconciling of the world, what [shall] the receiving [of them be], but life from the dead?
Коли бо відкинуттє їх примиреннє сьвітові, що ж (буде) прийняттє, коли не життє з мертвих?
16 For if the first fruit [is] holy, the lump [is] also [holy]: and if the root [is] holy, so [are] the branches.
Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє.
17 And if some of the branches be broken off, and thou, being a wild olive-tree, art ingrafted among them, and with them partakest of the root and fatness of the olive-tree;
Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси,
18 Boast not against the branches. But if thou boastest, thou bearest not the root, but the root thee.
то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе.
19 Thou wilt say then, The branches were broken off, that I might be ingrafted.
Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся.
20 Well; because of unbelief they were broken off, and thou standest by faith. Be not high-minded, but fear:
Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся.
21 For if God spared not the natural branches, [take heed] lest he also spare not thee.
Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить.
22 Behold therefore the goodness and severity of God: on them who fell, severity; but towards thee, goodness, if thou shalt continue in [his] goodness: otherwise thou also shalt be cut off.
Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий.
23 And they also, if they abide not still in unbelief, shall be ingrafted: for God is able to ingraft them again.
І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищепляться; здолїе бо Бог знов прищепити їх.
24 For if thou wast cut out of the olive-tree which is wild by nature, and wast ingrafted contrary to nature into a good olive-tree; how much more shall these, which are the natural [branches], be grafted into their own olive-tree?
Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природі, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природі прищеплять ся до своєї сливини.
25 For I would not, brethren, that ye should be ignorant of this mystery, (lest ye should be wise in your own conceits) that blindness in part hath happened to Israel, until the fullness of the Gentiles shall be come in.
Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде.
26 And so all Israel shall be saved: as it is written, There shall come out of Sion the Deliverer, and shall turn away ungodliness from Jacob:
І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожже від Якова;
27 For this [is] my covenant to them, when I shall take away their sins.
і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх.
28 As concerning the gospel, [they are] enemies for your sakes: but as concerning the election, [they are] beloved for the father's sakes.
По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв.
29 For the gifts and calling of God [are] without repentance.
Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся.
30 For as ye in times past have not believed God, yet have now obtained mercy through their unbelief;
Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих,
31 Even so have these also now not believed, that through your mercy they also may obtain mercy.
так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуваннє і їх помилувано.
Зачинив бо Бог усїх у непокору, щоб усїх помилувати. (eleēsē g1653)
33 O the depth of the riches both of the wisdom and knowledge of God! how unsearchable [are] his judgments, and his ways past finding out!
О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не досліджені дороги Його!
34 For who hath known the mind of the Lord? or who hath been his counselor?
Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був?
35 Or who hath first given to him, and it shall be recompensed to him again?
або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому?
