Psalms 35
1 [A Psalm] of David. Plead [my cause], O LORD, with them that strive with me: fight against them that fight against me.
Псалом Давидів. Господи, втруться в суперечку з тими, хто зі мною сперечається, почни воювати з тими, хто воює проти мене!
2 Take hold of shield and buckler, and stand up for my help.
Візьми щит і обладунки й повстань мені на допомогу!
3 Draw out also the spear, and stop [the way] against them that persecute me: say to my soul, I [am] thy salvation.
Махни списом і загороди дорогу тим, хто переслідує мене. Скажи душі моїй: «Я – порятунок твій!»
4 Let them be confounded and put to shame that seek after my soul: let them be turned back and brought to confusion that devise my hurt.
Нехай посоромлені й принижені будуть ті, хто прагне згубити мою душу. Нехай розвернуться назад і вкриються ганьбою, хто зло проти мене задумує.
5 Let them be as chaff before the wind: and let the angel of the LORD chase [them].
Нехай будуть вони як полова перед вітром, коли ангел Господній гнатиме їх.
6 Let their way be dark and slippery: and let the angel of the LORD persecute them.
Нехай шлях їхній буде темний і слизький, коли ангел Господній переслідуватиме їх.
7 For without cause they have hid for me their net [in] a pit, [which] without cause they have digged for my soul.
За те, що приховали для мене тенета без причини й безпідставно викопали яму для душі моєї.
8 Let destruction come upon him at unawares; and let his net that he hath hid catch himself: into that very destruction let him fall.
Нехай погибель прийде на нього несподівано, й у тенетах, що він для мене таємно розставив, заплутається сам і впаде в них собі на погибель.
9 And my soul shall be joyful in the LORD: it shall rejoice in his salvation.
А моя душа веселитись буде в Господі, піднесеться від радості через Твоє спасіння.
10 All my bones shall say, LORD, who [is] like thee, who deliverest the poor from him that is too strong for him, even the poor and the needy from him that spoileth him?
Усі кістки мої нехай скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти визволяєш приниженого від того, хто сильніший від нього, приниженого й бідного – від того, хто грабує його».
11 False witnesses arose; they laid to my charge [things] that I knew not.
Повстали проти мене жорстокі свідки, розпитують мене про те, чого я не знаю.
12 They rewarded me evil for good [to] the spoiling of my soul.
Віддячують мені злом за добро, [тяжкою] втратою моїй душі.
13 But as for me, when they were sick, my clothing [was] sackcloth: I humbled my soul with fasting; and my prayer returned into my own bosom.
Та коли вони хворіли, я вдягався в лахміття, постом виснажував мою душу, та молитва моя поверталася в нутро моє [без відповіді].
14 I behaved myself as though [he had been] my friend [or] brother: I bowed down heavily, as one that mourneth [for his] mother.
Я ходив, наче за другом чи братом моїм [сумуючи], наче матір оплакуючи, схилившись понуро.
15 But in my adversity they rejoiced, and assembled themselves: [yes], the abjects assembled themselves against me, and I knew [it] not; they did tear [me], and ceased not:
А коли я спіткнувся, вони зраділи, і збиралися проти мене негідники, котрих я не знав, терзали мене безупинно.
16 With hypocritical mockers in feasts, they gnashed upon me with their teeth.
Безбожними глузуваннями насміхалися, скреготіли на мене своїми зубами.
17 LORD, how long wilt thou look on? rescue my soul from their destructions, my darling from the lions.
Володарю, доки Ти дивитимешся на це? Відведи мою душу від їхніх згубних вчинків, від цих левів самотню мою!
18 I will give thee thanks in the great congregation: I will praise thee among many people.
Я прославлю Тебе в зібранні великому, посеред велелюддя хвалитиму Тебе.
19 Let not them that are my enemies wrongfully rejoice over me: [neither] let them wink with the eye that hate me without a cause.
Нехай же не зловтішаються наді мною вороги мої неправедно, що даремно ненавидять мене. Нехай не підморгують очима [зловтішно] ті, хто ненавидить мене даремно.
20 For they speak not peace: but they devise deceitful matters against [them that are] quiet in the land.
Бо не про мир вони говорять, але на мирних мешканців землі задумують підступне.
21 Yes, they opened their mouth wide against me, [and] said, Aha, aha, our eye hath seen [it].
Роззявляють на мене свої пащі, кажучи: «Ага! Ага! Побачили цю [біду] наші очі!»
22 [This] thou hast seen, O LORD: keep not silence: O LORD, be not far from me.
[Але ж і] Ти, Господи, побачив це, не мовчи! Владико, не віддаляйся від мене!
23 Stir up thyself, and awake to my judgment, [even] to my cause, my God and my LORD.
Пробудися і встань на мій суд, [втруться] в мою суперечку, Боже мій, Володарю мій!
24 Judge me, O LORD my God, according to thy righteousness; and let them not rejoice over me.
Суди мене за правдою Твоєю, Господи, Боже мій; і нехай не зловтішаються вони наді мною.
25 Let them not say in their hearts, Ah, so would we have it: let them not say, We have swallowed him up.
Нехай не говорять вони в серцях своїх: «Ага, сталося, як ми хотіли!» Нехай не промовляють: «Ми проковтнули його!»
26 Let them be ashamed and brought to confusion together that rejoice at my hurt: let them be clothed with shame and dishonor that magnify [themselves] against me.
Нехай посоромляться й ганьбою вкриються всі, хто радіє моєму лихові. Нехай одягнуться у сором і безчестя ті, хто величається наді мною.
27 Let them shout for joy, and be glad, that favor my righteous cause: yes, let them say continually, Let the LORD be magnified, who hath pleasure in the prosperity of his servant.
Нехай же веселяться й радіють ті, кому до вподоби моя правда; нехай завжди промовляють вони: «Хай звеличиться Господь, Що бажає миру слузі Своєму!»
28 And my tongue shall speak of thy righteousness [and] of thy praise all the day long.
Тоді язик мій проголошуватиме Твою правду, цілий день хвалитиме Тебе!
