Psalms 106
1 Praise ye the LORD. O give thanks to the LORD; for [he is] good: for his mercy [endureth] for ever.
Алілу́я!
2 Who can utter the mighty acts of the LORD? [who] can show forth all his praise?
Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
3 Blessed [are] they that keep judgment, [and] he that doeth righteousness at all times.
Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
4 Remember me, O LORD, with the favor [that thou bearest to] thy people: O visit me with thy salvation;
Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
5 That I may see the good of thy chosen, that I may rejoice in the gladness of thy nation, that I may glory with thy inheritance.
щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
6 We have sinned with our fathers, we have committed iniquity, we have done wickedly.
Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
7 Our fathers understood not thy wonders in Egypt; they remembered not the multitude of thy mercies; but provoked [him] at the sea, [even] at the Red sea.
Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
8 Nevertheless he saved them for his name's sake, that he might make his mighty power to be known.
Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 He rebuked the Red sea also, and it was dried up: so he led them through the depths, as through the wilderness.
Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
10 And he saved them from the hand of him that hated [them], and redeemed them from the hand of the enemy.
І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
11 And the waters covered their enemies: there was not one of them left.
і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
12 Then they believed his words; they sang his praise.
Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
13 They soon forgot his works; they waited not for his counsel:
Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
14 But lusted exceedingly in the wilderness, and tempted God in the desert.
і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
15 And he gave them their request; but sent leanness into their soul.
і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
16 They envied Moses also in the camp, [and] Aaron the saint of the LORD.
Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
17 The earth opened and swallowed up Dathan, and covered the company of Abiram.
Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
18 And a fire was kindled in their company; the flame burned up the wicked.
і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
19 They made a calf in Horeb, and worshiped the molten image.
Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
20 Thus they changed their glory into the similitude of an ox that eateth grass.
і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
21 They forgot God their savior, who had done great things in Egypt;
забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 Wondrous works in the land of Ham, [and] terrible things by the Red sea.
у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
23 Therefore he said that he would destroy them, had not Moses his chosen stood before him in the breach, to turn away his wrath, lest he should destroy [them].
І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
24 Yes, they despised the pleasant land, they believed not his word:
Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
25 But murmured in their tents, [and] hearkened not to the voice of the LORD.
і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
26 Therefore he lifted up his hand against them, to overthrow them in the wilderness:
І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
27 To overthrow their seed also among the nations, and to scatter them in the lands.
і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
28 They joined themselves also to Baal-peor, and ate the sacrifices of the dead.
І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
29 Thus they provoked [him] to anger with their inventions: and the plague broke in upon them.
і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
30 Then stood up Phinehas, and executed judgment: and [so] the plague was stayed.
І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
31 And that was counted to him for righteousness to all generations for ever.
і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32 They angered [him] also at the waters of strife, so that it went ill with Moses for their sakes:
І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
33 Because they provoked his spirit, so that he spoke unadvisedly with his lips.
бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
34 They did not destroy the nations, concerning whom the LORD commanded them:
Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
35 But were mingled among the heathen, and learned their works.
і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
36 And they served their idols: which were a snare to them.
І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
37 Yes, they sacrificed their sons and their daughters to demons,
І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
38 And shed innocent blood, [even] the blood of their sons and of their daughters, whom they sacrificed to the idols of Canaan: and the land was polluted with blood.
— і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
39 Thus were they defiled with their own works, and went astray with their own inventions.
і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
40 Therefore was the wrath of the LORD kindled against his people, insomuch that he abhorred his own inheritance.
І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
41 And he gave them into the hand of the heathen; and they that hated them ruled over them.
і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
42 Their enemies also oppressed them, and they were brought into subjection under their hand.
і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
43 Many times did he deliver them; but they provoked [him] with their counsel; and were brought low for their iniquity.
Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
44 Nevertheless he regarded their affliction, when he heard their cry:
Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
45 And he remembered for them his covenant, and repented according to the multitude of his mercies.
і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 He made them also to be pitied by all those that carried them captives.
і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
47 Save us, O LORD our God, and gather us from among the heathen, to give thanks to thy holy name, [and] to triumph in thy praise.
Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
48 Blessed [be] the LORD God of Israel from everlasting to everlasting: and let all the people say, Amen. Praise ye the LORD.
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
