Psalms 104
1 Bless the LORD, O my soul. O LORD my God, thou art very great; thou art clothed with honor and majesty.
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 Who coverest [thyself] with light as [with] a garment: who stretchest out the heavens like a curtain:
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 Who layeth the beams of his chambers in the waters: who maketh the clouds his chariot: who walketh upon the wings of the wind:
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 Who maketh his angels spirits; his ministers a flaming fire:
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 [Who] laid the foundations of the earth, [that] it should not be removed for ever.
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 Thou coveredst it with the deep as [with] a garment: the waters stood above the mountains.
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 At thy rebuke they fled; at the voice of thy thunder they hasted away.
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 They go up by the mountains; they go down by the valleys to the place which thou hast founded for them.
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 Thou hast set a bound that they may not pass over; that they turn not again to cover the earth.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 He sendeth the springs into the valleys, [which] run among the hills.
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 They give drink to every beast of the field: the wild asses quench their thirst.
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 By them shall the fowls of the heaven have their habitation, [which] sing among the branches.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 He watereth the hills from his chambers: the earth is satisfied with the fruit of thy works.
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 He causeth the grass to grow for the cattle, and herb for the service of man: that he may bring forth food out of the earth;
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 And wine [that] maketh glad the heart of man, [and] oil to make [his] face to shine, and bread [which] strengtheneth man's heart.
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 The trees of the LORD are full [of sap]; the cedars of Lebanon, which he hath planted;
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 Where the birds make their nests: [as for] the stork, the fir-trees [are] her house.
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 The high hills [are] a refuge for the wild goats; [and] the rocks for the conies.
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 He appointeth the moon for seasons: the sun knoweth his going down.
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 Thou makest darkness, and it is night: in which all the beasts of the forest do creep [forth].
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 The young lions roar after their prey, and seek their food from God.
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 The sun ariseth, they collect, and lay themselves down in their dens.
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 Man goeth forth to his work and to his labor until the evening.
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 O LORD, how manifold are thy works! in wisdom hast thou made them all: the earth is full of thy riches.
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 [So is] this great and wide sea, in which [are] creeping animals innumerable, both small and great beasts.
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 There go the ships: [there is] that leviathan, [which] thou hast made to play therein.
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 These wait all upon thee; that thou mayest give [them] their food in due season.
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 [That which] thou givest them, they gather: thou openest thy hand, they are filled with good.
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 Thou hidest thy face, they are troubled: thou takest away their breath, they die, and return to their dust.
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 Thou sendest forth thy spirit, they are created: and thou renewest the face of the earth.
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 The glory of the LORD shall endure for ever: the LORD shall rejoice in his works.
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 He looketh on the earth, and it trembleth: he toucheth the hills, and they smoke.
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 I will sing to the LORD as long as I live: I will sing praise to my God while I have my being.
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 My meditation of him shall be sweet: I will be glad in the LORD.
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 Let sinners be consumed out of the earth, and let the wicked be no more. Bless thou the LORD, O my soul. Praise ye the LORD.
Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
