Psalms 104
1 Bless the LORD, O my soul. O LORD my God, thou art very great; thou art clothed with honor and majesty.
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти звеличився, зодягнувся у славу й велич.
2 Who coverest [thyself] with light as [with] a garment: who stretchest out the heavens like a curtain:
Він огортається світлом, немов шатами; розстилає небеса, як покривало;
3 Who layeth the beams of his chambers in the waters: who maketh the clouds his chariot: who walketh upon the wings of the wind:
закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць. Він робить хмари Своєю колісницею, крокує на крилах вітру.
4 Who maketh his angels spirits; his ministers a flaming fire:
Він робить Своїми посланцями вітри, Своїми слугами – полум’я вогню.
5 [Who] laid the foundations of the earth, [that] it should not be removed for ever.
Він заклав землю на її основах, тому не похитнеться вона повік-віків!
6 Thou coveredst it with the deep as [with] a garment: the waters stood above the mountains.
Ти вкрив її безоднею, мов одягом, на горах стояли води,
7 At thy rebuke they fled; at the voice of thy thunder they hasted away.
[та] від грізного крику Твого побігли вони, від голосу грому Твого пустилися навтіки.
8 They go up by the mountains; they go down by the valleys to the place which thou hast founded for them.
Піднялися були в гори вони та спустилися в долини, до місця, яке Ти влаштував для них.
9 Thou hast set a bound that they may not pass over; that they turn not again to cover the earth.
Ти поклав межу, яку вони не перейдуть, не вкриють вони знову землі.
10 He sendeth the springs into the valleys, [which] run among the hills.
Ти посилаєш води джерела в річища, між горами течуть вони,
11 They give drink to every beast of the field: the wild asses quench their thirst.
напувають усіх звірів польових; [там] втамовують свою спрагу дикі віслюки.
12 By them shall the fowls of the heaven have their habitation, [which] sing among the branches.
При [водах] тих живуть птахи небесні, з-поміж гілля подають голос.
13 He watereth the hills from his chambers: the earth is satisfied with the fruit of thy works.
Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх. Від плоду діянь Твоїх насичується земля.
14 He causeth the grass to grow for the cattle, and herb for the service of man: that he may bring forth food out of the earth;
Ти вирощуєш траву для худоби й збіжжя для потреб людини, щоб вивести їжу із землі,
15 And wine [that] maketh glad the heart of man, [and] oil to make [his] face to shine, and bread [which] strengtheneth man's heart.
і вино, що серце людське веселить, щоб сяяло обличчя від олії і хлібом зміцнилося серце людини.
16 The trees of the LORD are full [of sap]; the cedars of Lebanon, which he hath planted;
Насичуються дерева Господні, кедри ліванські, які Він насадив.
17 Where the birds make their nests: [as for] the stork, the fir-trees [are] her house.
Там птахи в’ють гнізда, домівка лелеки – на кипарисах.
18 The high hills [are] a refuge for the wild goats; [and] the rocks for the conies.
Високі гори диким козлам належать, скелі – притулок даманів.
19 He appointeth the moon for seasons: the sun knoweth his going down.
Він створив місяць, щоб час визначати; сонце знає, коли йому заходити.
20 Thou makest darkness, and it is night: in which all the beasts of the forest do creep [forth].
Ти наводиш темряву, і настає ніч, коли рухаються всі звірі лісові.
21 The young lions roar after their prey, and seek their food from God.
Молоді леви ричать за здобиччю, просячи собі у Бога їжу.
22 The sun ariseth, they collect, and lay themselves down in their dens.
Сходить сонце – вони збираються разом і лягають у своє лігво.
23 Man goeth forth to his work and to his labor until the evening.
Людина виходить на свою працю й на роботу свою аж до вечора.
24 O LORD, how manifold are thy works! in wisdom hast thou made them all: the earth is full of thy riches.
Які численні діяння Твої, Господи! Усе Ти мудро створив; земля наповнена створіннями Твоїми.
25 [So is] this great and wide sea, in which [are] creeping animals innumerable, both small and great beasts.
Ось море велике й просторе, там живина кишить без ліку, живі істоти – малі й великі.
26 There go the ships: [there is] that leviathan, [which] thou hast made to play therein.
Там ходять кораблі, там цей Левіятан, якого Ти створив, щоб бавився він у морі.
27 These wait all upon thee; that thou mayest give [them] their food in due season.
Усі вони очікують від Тебе, що Ти даси їм їжу своєчасно.
28 [That which] thou givest them, they gather: thou openest thy hand, they are filled with good.
Ти даєш їм – вони приймають, відкриваєш руку Твою – насичуються благом.
29 Thou hidest thy face, they are troubled: thou takest away their breath, they die, and return to their dust.
Сховаєш обличчя Своє – вони бентежаться. Забираєш дух їхній – гинуть і повертаються в порох [земний].
30 Thou sendest forth thy spirit, they are created: and thou renewest the face of the earth.
Пошлеш духа Свого – вони створюються, і Ти оновлюєш обличчя землі.
31 The glory of the LORD shall endure for ever: the LORD shall rejoice in his works.
Нехай буде слава Господня навіки, нехай радіє Господь діянням Своїм!
32 He looketh on the earth, and it trembleth: he toucheth the hills, and they smoke.
Він погляне на землю, і вона затремтить; торкнеться до гір, і вони задимлять.
33 I will sing to the LORD as long as I live: I will sing praise to my God while I have my being.
Я співатиму Господеві[усе] життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую.
34 My meditation of him shall be sweet: I will be glad in the LORD.
Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в Господі.
35 Let sinners be consumed out of the earth, and let the wicked be no more. Bless thou the LORD, O my soul. Praise ye the LORD.
Нехай згинуть грішники із землі й нечестивих більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
